Еге-гей! Свистати всіх нагору, якір мені в рубку! Точніше, спуститися всім вниз, три тисячі акул мені за пазуху! Коротше, підтягуйтеся ті, хто фанатіє від постапокаліптичного стімпанка, зачитується романами Жуля Верна, обожнює фільми в дусі «Ліги видатних джентльменів» і науково-популярні передачі Жака Іва Кусто. Сьогодні ми поговоримо про Diluvion – неоднозначною екшн-адвенчюре з елементами симулятора підводного човна і простеньким менеджером екіпажу.
За сюжетом гри, богам набридли викрутаси людства, забруднення планети, постійні війни та інші стандартні для нас заняття. Тому владики затопили сушу і змусили людей жити під водою, тулитися в тісних базах, старих підводних човнах і обжитих залишки минулого величі. Але одна богиня залишила десь на глибині потужний артефакт. Якщо люди знайдуть його, той дасть людству ще одну надію на відродження цивілізації. Більше про диво-реліквії нічого невідомо, а нас просять знайти її і врятувати свій вигляд.
Підводні будні бувалого капітана
По ходу гри геймер стає капітаном однієї з трьох підводних човнів на вибір, поступово набирає команду, навчає її і покращує ввірене йому засіб пересування. Спочатку завдання, які підкидає гра, цікаві і захоплюють дух. Наприклад, геймера просять дати повний вперед і терміново плисти в найближчий бар. Там чекає новий член команди, парочка матросів-алкоголіків і місцевий бармен. Далі за сюжетом гравця відправляють в більш людну область океану. В тих краях можна розжитися грошима, набрати досвідчену команду, збільшити глибину занурення підводного човна і зміцнити її корпус для зустрічі з піратами. Шлях у цю область проходить через давні і зруйновані будівлі, величезні підводні печери, вкриті сотнями світяться коралів, і покинуті дослідні станції. Все це супроводжується захоплюючими дух видами підводного ландшафту і вміло підібраним саундтреком.
З-за цього різноманіття вражень, перші пари годинників гри в Diluvion будуть дійсно запам’ятовуються. Але вже після прибуття в той самий людний район і виконання одноманітних квестів по типу «йди туди, збери 10 іржавих шестірень і попутно захопи 38 люків від підводних станцій», розумієш, що крім таких завдань і поступового поліпшення корабля робити тут нічого. А розробники гри, студія Arachnid Games, не подбала навіть наділити своє дітище хоч якимось лором і придумати пару десятків несюжетних квестів.
Скудність фантазії відбилася і на місцевих NPC. Всю гру геймерам належить спілкуватися з тугими на голову двомірними бовдурами з запасом слів, як у мушлі. Вся їхня функція зводиться до того, щоб видавати гравцеві однакові і нудні сюжетні квести і за ручку вести до фіналу гри. Але до нього дійти захочеться не всім. Адже для цього потрібно розібратися з неадекватною картою, виконати десятки одних і тих же завдань, продати тонни зібраного мотлоху за копійки, найняти за ці гроші дорогущу і тупу команду і поліпшити підводний човен незрозумілими шматками металу. Після чого ваш бойовий корабель зміцніє лише на саму малість, отримає злегка поліпшену гармату і більш-менш виразний екіпаж.
Одночасно з цим гравцеві доведеться відбиватися від однакових піратів, годинниківами шукати потрібні з квесту місця, абияк звикати до убогого управління підводним човном і дивакуватістю камери під час бою. А ще важливо не розбити клавіатуру про екран від зарозумілості місцевих NPC. Наприклад, за завданням ви відправляєтеся на пошуки давно занедбаної і безлюдній наукової станції. Припустимо, через півгодинниківи часу і завдяки вдалому збігу обставин ви її знайдете і пришвартуетесь. На гинучій базі буде чекати трохи цінного лута і єдиний уцілівший член дослідницької експедиції. Ви заберете здобич і потираючи руки запропонуйте йому приєднатися до екіпажу. Адже кожен член команди важливий і підсилює один з параметрів підводного човна. Але яке ж буде здивування, коли цей гад погодиться працювати за чималу, особливо на початку гри, суму грошей. І такі підводні камікадзе густо розкидані по тутешнім затонулим батискафам і гинуть станцій.
Не менше вражає і нелогічна система сейвів. Справа в тому, що в Diluvion не можна самостійно зберегти прогрес проходження. Гра сама робить автозбереження, але вгадати, в який момент це станеться, неможливо. Іноді, досліджуючи безкраї підводні простори і виконуючи нудні квести, гра може автосохраниться п’ять разів за одну хвилину, а може робити це лише раз в десять, двадцять чи навіть тридцять хвилин. З-за цього збереження трапляється в самий несподіваний момент. Наприклад, коли ви без боєприпасів пливете до бази і раптом зустрічаєте кілька піратських кораблів. Або, наприклад, запливли далеко і глибоко, заблукали, і в цьому момент гра зберігається. Тому готуйте заспокійливий зелений чай, помедитуйте десять хвилин і тільки тоді запускайте Diluvion.
Битви двох шматків брухту
Ще один неприємний сюрприз чекає гравців під час підводних баталій. Справа в тому, що управління в Diluvion заточене під геймпад, але навіть з ним воно, м’яко кажучи, незручно. Тому перший бій перетворюється в судорожне обертання камери в спробах хоч якось зафіксувати противника в полі зору і навести на нього приціл. Через пару хвилин і два прединсультних стану, дещо вам як вдасться розібратися з управлінням і відкрити вогонь по ворогу. Причому недруг все це час не чекав, а прицільно стріляв і знищував броню човни. Радує, що противники на початку слабкі і навіть після такого стресу впоратися з ворогом можна. Але далі вони будуть зустрічатися по двоє і більше, а з місцевим управлінням ви не завжди будете виходити з бою переможцем. І справа тут не в руках геймерів, а в кривизні суглобів розробників. Швидше за все, вони намагалися додати грі хардкорності. Але замість адекватного симулятора управління підводним транспортом зліпили щось криве.
Про чудовий дивний світ!
При створенні Diluvion використовували адекватний і не вимогливий движок Unity. Так, такі проекти не блищать суперсучасної картинкою, зате пропонують натомість не трудомістку розробку і гарну оптимізацію. Програмісти Arachnid Games примудрилися схибити і тут. При не самої красивої зовнішності, гра вимоглива до заліза і сильно просідає за fps навіть на середніх машинах. Зате розробникам вдалося зробити чудовий підводний світ постапокаліптичного стімпанка і за це їм величезне спасибі. Єдине, що добре і приємно робити в Diluvion – це плисти куди очі дивляться, насолоджуватися прекрасною музикою (обов’язково надіньте навушники), а також зачаровує і трохи лякає своїми масштабами підводним світом.
Як кажуть, «Благими намірами викладена дорога в пекло». Схожа ситуація трапилася і з Diluvion. Творці гри хотіли зробити унікальний хардкорний проект з багатошаровим геймплеєм, поєднанням 2D і 3D-графіки і симулятором управління підводним човном. Але в Arachnid Games погарячкували і розпорошили нечисленні ресурси на все і відразу. В результаті ми маємо складну в управлінні, нестерпну в бою і дратівливу у завданнях кашу з чарівною атмосферою і чудовою музикою. Любителі підводного стилістики оцінять переваги проекту і закриють очі на недоліки. Іншим же раджу проходити повз і не витрачати час і дорогоцінні нервові клітини на це диво ігрової індустрії.
Оцінка грі: 3.0/5
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.