Огляд Diluvion

Еге-гей! Свистати всіх нагору, якір мені в рубку! Точніше, спуститися всім вниз, три тисячі акул мені за пазуху! Коротше, підтягуйтеся ті, хто фанатіє від постапокаліптичного стімпанка, зачитується романами Жуля Верна, обожнює фільми в дусі «Ліги видатних джентльменів» і науково-популярні передачі Жака Іва Кусто. Сьогодні ми поговоримо про Diluvion – неоднозначною екшн-адвенчюре з елементами симулятора підводного човна і простеньким менеджером екіпажу.

За сюжетом гри, богам набридли викрутаси людства, забруднення планети, постійні війни та інші стандартні для нас заняття. Тому владики затопили сушу і змусили людей жити під водою, тулитися в тісних базах, старих підводних човнах і обжитих залишки минулого величі. Але одна богиня залишила десь на глибині потужний артефакт. Якщо люди знайдуть його, той дасть людству ще одну надію на відродження цивілізації. Більше про диво-реліквії нічого невідомо, а нас просять знайти її і врятувати свій вигляд.

Ось і вся тутешня навігація. А там крутись як хочеш.

Підводні будні бувалого капітана

По ходу гри геймер стає капітаном однієї з трьох підводних човнів на вибір, поступово набирає команду, навчає її і покращує ввірене йому засіб пересування. Спочатку завдання, які підкидає гра, цікаві і захоплюють дух. Наприклад, геймера просять дати повний вперед і терміново плисти в найближчий бар. Там чекає новий член команди, парочка матросів-алкоголіків і місцевий бармен. Далі за сюжетом гравця відправляють в більш людну область океану. В тих краях можна розжитися грошима, набрати досвідчену команду, збільшити глибину занурення підводного човна і зміцнити її корпус для зустрічі з піратами. Шлях у цю область проходить через давні і зруйновані будівлі, величезні підводні печери, вкриті сотнями світяться коралів, і покинуті дослідні станції. Все це супроводжується захоплюючими дух видами підводного ландшафту і вміло підібраним саундтреком.

З-за цього різноманіття вражень, перші пари годинників гри в Diluvion будуть дійсно запам’ятовуються. Але вже після прибуття в той самий людний район і виконання одноманітних квестів по типу «йди туди, збери 10 іржавих шестірень і попутно захопи 38 люків від підводних станцій», розумієш, що крім таких завдань і поступового поліпшення корабля робити тут нічого. А розробники гри, студія Arachnid Games, не подбала навіть наділити своє дітище хоч якимось лором і придумати пару десятків несюжетних квестів.

Скудність фантазії відбилася і на місцевих NPC. Всю гру геймерам належить спілкуватися з тугими на голову двомірними бовдурами з запасом слів, як у мушлі. Вся їхня функція зводиться до того, щоб видавати гравцеві однакові і нудні сюжетні квести і за ручку вести до фіналу гри. Але до нього дійти захочеться не всім. Адже для цього потрібно розібратися з неадекватною картою, виконати десятки одних і тих же завдань, продати тонни зібраного мотлоху за копійки, найняти за ці гроші дорогущу і тупу команду і поліпшити підводний човен незрозумілими шматками металу. Після чого ваш бойовий корабель зміцніє лише на саму малість, отримає злегка поліпшену гармату і більш-менш виразний екіпаж.

Ось так виглядають всі місцеві NPC

Одночасно з цим гравцеві доведеться відбиватися від однакових піратів, годинниківами шукати потрібні з квесту місця, абияк звикати до убогого управління підводним човном і дивакуватістю камери під час бою. А ще важливо не розбити клавіатуру про екран від зарозумілості місцевих NPC. Наприклад, за завданням ви відправляєтеся на пошуки давно занедбаної і безлюдній наукової станції. Припустимо, через півгодинниківи часу і завдяки вдалому збігу обставин ви її знайдете і пришвартуетесь. На гинучій базі буде чекати трохи цінного лута і єдиний уцілівший член дослідницької експедиції. Ви заберете здобич і потираючи руки запропонуйте йому приєднатися до екіпажу. Адже кожен член команди важливий і підсилює один з параметрів підводного човна. Але яке ж буде здивування, коли цей гад погодиться працювати за чималу, особливо на початку гри, суму грошей. І такі підводні камікадзе густо розкидані по тутешнім затонулим батискафам і гинуть станцій.

Мізерність лута і напівпорожній інвентар – нормальна справа для Diluvion

Не менше вражає і нелогічна система сейвів. Справа в тому, що в Diluvion не можна самостійно зберегти прогрес проходження. Гра сама робить автозбереження, але вгадати, в який момент це станеться, неможливо. Іноді, досліджуючи безкраї підводні простори і виконуючи нудні квести, гра може автосохраниться п’ять разів за одну хвилину, а може робити це лише раз в десять, двадцять чи навіть тридцять хвилин. З-за цього збереження трапляється в самий несподіваний момент. Наприклад, коли ви без боєприпасів пливете до бази і раптом зустрічаєте кілька піратських кораблів. Або, наприклад, запливли далеко і глибоко, заблукали, і в цьому момент гра зберігається. Тому готуйте заспокійливий зелений чай, помедитуйте десять хвилин і тільки тоді запускайте Diluvion.

Битви двох шматків брухту

Ще один неприємний сюрприз чекає гравців під час підводних баталій. Справа в тому, що управління в Diluvion заточене під геймпад, але навіть з ним воно, м’яко кажучи, незручно. Тому перший бій перетворюється в судорожне обертання камери в спробах хоч якось зафіксувати противника в полі зору і навести на нього приціл. Через пару хвилин і два прединсультних стану, дещо вам як вдасться розібратися з управлінням і відкрити вогонь по ворогу. Причому недруг все це час не чекав, а прицільно стріляв і знищував броню човни. Радує, що противники на початку слабкі і навіть після такого стресу впоратися з ворогом можна. Але далі вони будуть зустрічатися по двоє і більше, а з місцевим управлінням ви не завжди будете виходити з бою переможцем. І справа тут не в руках геймерів, а в кривизні суглобів розробників. Швидше за все, вони намагалися додати грі хардкорності. Але замість адекватного симулятора управління підводним транспортом зліпили щось криве.

Чергова дослідна станція, яку ми шукали хвилин 10. Мізерні запаси, жадібний камікадзе всередині, але красиво!

Про чудовий дивний світ!

При створенні Diluvion використовували адекватний і не вимогливий движок Unity. Так, такі проекти не блищать суперсучасної картинкою, зате пропонують натомість не трудомістку розробку і гарну оптимізацію. Програмісти Arachnid Games примудрилися схибити і тут. При не самої красивої зовнішності, гра вимоглива до заліза і сильно просідає за fps навіть на середніх машинах. Зате розробникам вдалося зробити чудовий підводний світ постапокаліптичного стімпанка і за це їм величезне спасибі. Єдине, що добре і приємно робити в Diluvion – це плисти куди очі дивляться, насолоджуватися прекрасною музикою (обов’язково надіньте навушники), а також зачаровує і трохи лякає своїми масштабами підводним світом.

Діалоги в Diluvion побудовані за принципом «чим менше слів у реченні, тим краще».

Як кажуть, «Благими намірами викладена дорога в пекло». Схожа ситуація трапилася і з Diluvion. Творці гри хотіли зробити унікальний хардкорний проект з багатошаровим геймплеєм, поєднанням 2D і 3D-графіки і симулятором управління підводним човном. Але в Arachnid Games погарячкували і розпорошили нечисленні ресурси на все і відразу. В результаті ми маємо складну в управлінні, нестерпну в бою і дратівливу у завданнях кашу з чарівною атмосферою і чудовою музикою. Любителі підводного стилістики оцінять переваги проекту і закриють очі на недоліки. Іншим же раджу проходити повз і не витрачати час і дорогоцінні нервові клітини на це диво ігрової індустрії.

Оцінка грі: 3.0/5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *