Всі люблять грозу: ллє дощ, гуркоче грім, виблискують блискавки… Ми звикли до того, що блискавка б’є зверху вниз, від грозових хмар до Землі. Але так буває далеко не завжди. У 2001 році дослідники, скануючі небо за допомогою спеціальної камери в обсерваторії Аресібо в Пуерто-Ріко, помітили дивне явище: блискавка вирвалася з хмари і кинулася прямо в… космос.
Така траєкторія руху сильно спантеличила вчених. Електричні розряди виникають у небі, коли в процесі формування грозових хмар негативний електричний заряд, що накопичується на дні хмари. Коли кількість накопиченої енергії перевищує певний поріг — блискавка вивільняється і рухається у бік Землі. Найчастіше, втім, електрони залишаються в хмарі і рухаються до його вершини; там вони зустрічають позитивно заряджені частинки і взаємодіють з ними. Але в чому ж тоді полягає природа аномалії?
Механізм формування і поширення блискавки досі вивчений досить слабко, однак у вчених є кілька усталених теорій. На їхню думку, часом сильні пориви вітру виштовхують позитивно заряджені частинки з повітря, дозволяючи негативному заряду вирватися на свободу. Після цього і відбувається «зворотня блискавка», яка називається гігантський джет (джети — це особлива група конусоподібних блискавок). Її висота може досягати нижньої межі іоносфери — а це від 40 до 70 км.
Кліматологи найчастіше спостерігають гігантські джети в тропіках, можливо, саме з-за частих і сильних поривів вітру в цьому регіоні. Зняти таку блискавку на камеру звичайного смартфона можна лише при великій удачі: розряд тримається в повітрі всього лише 1-2 секунди.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
