Повне, інкрементне, диференціальне – про методи резервного копіювання

0
343
Повне, інкрементне, диференціальне – про методи резервного копіювання

Друзі, привіт. На сайті так багато практичного матеріалу по резервному копіюванню, але от якось випустив з уваги теоретичну частину. В коментарях ви питаєте мене періодично з приводу методів резервного копіювання – повного, інкрементного та диференціального. У чому їх різниця, що краще вибрати й т. п. В цій статті, власне, й будемо детально розбиратися у всіх цих питаннях.

А розбиратися у методах резервного копіювання пропоную на прикладі програми AOMEI Backupper. Отже, друзі, коли ми в програмі AOMEI Backupper створюємо резервну копію Windows, цілого диска, окремих розділів або окремих папок з даними, в подальшому після створення резервної копії зможемо використати для неї деякі програмні можливості. У їх числі – створення на базі заданих умов бекапа нових копій з вибором механізму резервного копіювання:

  • Повна копія;
  • Инкрементная копія;
  • Диференціальна копія.

Що ж це за механізми?

Повне резервне копіювання

Повне – це резервне копіювання, при якому знімок операційної системи, диска, розділу або окремих папок містить всі збережені дані. Такі знімки, створювані в рамках однієї й тієї ж задачі по бекапу, незалежні один від одного, пошкодження одного з них ніяк не вплине на інші знімки. Це найбільш надійний метод резервного копіювання, але, разом з тим, найбільш витратний щодо ресурсів дискового простору. Наприклад, образ робочої Windows без особливих якихось громіздких програм та ігор буде важити приблизно 20 Гб. Якщо по мірі створення нових бекапів не позбавлятися від старих, диск-сховище просто заб’ється ними під зав’язку. Вирішити цю проблему покликані два інших механізму резервного копіювання.

Інкрементне резервне копіювання

Інкрементне – це таке резервне копіювання, при якому повна копія створюється один раз на початку, а всі наступні копії, створювані в рамках однієї і тієї ж задачі, містять не всі дані, а лише зміни, що відбулися – які файли видалені, а які додані. Перша інкрементна копія містить різницю в даних між нею самою та повною копією. А друга інкрементна копія містить різницю між нею самою та першою інкрементній копією. Третя – між нею самою та другий. Й так далі. Кожна нова інкрементна копія залежить від своєї попередниці і не може бути задіяна для процесу відновлення без такої попередниці. Ну й, звичайно ж, без повної первинної копії. Кожна з резервних копій – хоч повна, хоч інкрементна – являє собою точку відновлення. І ми завжди зможемо вибрати дату або час, на який хочемо відкотити систему або дані.

Видалення інкрементній копії (чи пошкодження її вірусами) не буде мати наслідком непрацездатність попередніх інкрементних копій та первинної. А ось наступних – буде. До точкек, що знаходяться після віддалений інкрементній копії відкотитися ми вже не зможемо. У цьому плані, звичайно, метод інкрементного копіювання вразливий, але його сильною стороною є забезпечення відкоту до різних точок стану при мінімально зайнятому дисковому просторі. Адже при незначних змінах кожна нова копія буде важити пару Мб різниці між нею та попередницею. Ось як, наприклад, бекап розділу на скріншоті нижче. Вага в 3,57 Гб, зазначений бузковим маркером – це вага повної первинної копії, а відмічені жовтим маркером 9,12 Мб і 20,01 Мб – це вага інкрементній копії.

Ще один недолік інкрементних копій – більш тривалий за часом процес відновлення, ніж з повних і диференціальних резервних копій.

Диференціальне резервне копіювання

Диференціальне – це таке резервне копіювання, при якому повна копія створюється один раз на початку, а всі наступні копії, створювані в рамках однієї й тієї ж задачі, містить не всі дані, а лише зміни, що відбулися з моменту створення первинної повної копії. Ключовий момент тут – з моменту створення повної копії. Тоді як при інкрементому копіюванні друга інкрементна копія ланцюжка являє собою різницю між нею та першою копією, при диференціальному перша, друга, третя, четверта, та всі наступні диференціальні копії будуть залежними тільки від повної копії. Але ніяк не залежними одна від одної. Видалення або пошкодження будь-якої з диференціальних копій не вплине на інші копії – на ті, що створювалися до віддаленої (пошкодженої), ні на ті, що після неї.

Диференціальні резервні копії – це теж точки відновлення.

Необхідність диференціальної копії кожен раз порівнювати себе з повною первинної копією, відповідно, тягне за собою використання більшого дискового простору. На скріншоті нижче бузковим маркером відзначений розмір повної копії, а жовтим розміри диференціальних резервних копій. Розмір останніх в районі 450 Мб свідчить про те, що між ними сталося мало змін, тим не менш кожна така зміна з моменту створення повної копії зафіксована в окремому порядку. І в окремому порядку поглинає місце на диску.

Який метод краще вибрати

Який з методів резервного копіювання – повний, інкрементний або диференціальний – вибрати для звичайних домашніх потреб? Повний – найбільш надійний, але кожен раз створювати повну копію не завжди доцільно. В обмежених умовах дискового простору гіллясту систему точок відкату особливо не налаштуєш. Інкрементна буде економити місце на диску, але якщо вірус зашкодить проміжну або її копію, наприклад, хтось із близьких випадково видалить, ми не зможемо повернутися до свіжих бекапів. Оптимальний варіант – диференціальне резервне копіювання. Його можна як періодично виконувати вручну, так і налаштувати для автоматичного запуску в планувальнику програми-бекаперу.

Але ж є ще нюанс, друзі. Деякі просунуті програми-бекапери можуть запропонувати не тільки той чи інший метод створення бекапа, але й його застосування в тих чи інших умовах. Наприклад, у AOMEI Backupper є 5 схем резервного копіювання. Схеми можна включити відразу при створенні первинного бекапа.

А можна підключити пізніше.

При налаштуванні схем потрібно поставити галочку «Включити керування дисками». І в випадаючому списку нижче побачимо п’ятірку гнучких рішень від AOMEI Backupper.

Що це за гнучкі рішення? Це:
• «Повна копія» – схема з застосуванням методу повного резервного копіювання, при якому по досягненні призначеної кількості копій старі будуть автоматично видалятися;
• «інкрементна копія» – схема з інкрементних резервних копій. По досягненні призначеного числа копій ланцюг попередніх копій – повній та залежних інкрементних – видаляється, поступаючись місцем новим ланцюгах;
• «Диференціальна копія» – схема із створенням повних диференціальних копій. По досягненні їх граничного числа видаляються старі, й відбувається все це з урахуванням прив’язки диференціальних копій до їх повних;
• «Управління простором» – схема із створенням повних диференціальних копій, заточена під видалення старих копій при виявленні нестачі місця на диску;
• «Інші схеми резервування» – схема з повним резервним копіюванням і можливістю вибору умов автоматичного видалення старих копій.

В інших програмах-бекаперах, відповідно, можуть бути інші ідеї від розробників. Тут потрібно вже розбиратися з кожною такою програмою окремо та підбирати умови створення бекапа під свої потреби.

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here