Тварини краще людей?

Проголосивши себе вінцем творіння, людина приписав собі єдиного наявність розуму, вміння співчувати, прощати образи. Між тим ці якості, в тій чи іншій мірі, притаманні чи не усім живим істотам. Часом навіть більшою мірою, ніж людині. Згадаймо хоча б дельфінів, яких рибалки споконвіку вважали конкурентами і нещадно знищували. А ті незважаючи на це рятували людей на всіх широтах, в усіх морях і океанах…

Ах ці огидні пацюки!

Цікавий експеримент був поставлений і багаторазово повторений на щурах, яким, здавалося б, менше всього, згідно з нашими уявленнями, властива емпатія (здатність поставити себе на місце іншого, співпереживати).

Групу щурів навчили натискати на важіль, щоб у відповідь на це одержувати їжу. Коли вони освоїли процес, досвід ускладнили: натискаючи на важіль, щур всякий раз, крім того що отримувала їжу, завдавала інший щура сильну фізичну біль. Вона чула її писк і бачила, як її соплеменница корчиться від болю.

Як тільки щурам стала зрозумілий ця зв’язок, велика частина їх перестала натискати на важіль, що дарує їжу. Інша, теж численна група, перестала натискати на фатальний важіль тільки після того, як сама побувала в положенні тих, кому заподіює біль. І лише невелика частина щурів, незважаючи ні на що, продовжувала тиснути на важіль, щоб отримувати їжу ціною страждання одноплемінниць. Поведінку їх дослідники кваліфікували як відхилення від норми. Адже нормою вважається поведінка тї самої більшості щурів, що готові були терпіти голод, але не завдавати болю іншим.

Хочеться вірити, що більшість людей вчинила б так само…

Птахи не люди й не зрозуміти їм…

Багато спостережень свідчать про те, що тварини і птахи охоче приходять на допомогу один одному. Ворони і сороки з криком летять виручати своїх поранених і потрапили в біду родичів. Бабаки ніколи не кидають поранених, а, ризикуючи собою, намагаються затягнути їх в нори. Завжди допомагають своїм пораненим дельфіни і мавпи. Останні, тікаючи від хижака або мисливця, несуть на собі тих, хто не може пересуватися сам, хоча це зменшує їхні шанси на порятунок. Так само надходять у хвилини небезпеки і слони – вони з двох боків підтримують плечима поранених товаришів.

Зрозуміло, це можна приписати інстинкту, хоча інстинктивно ми більше схильні рятувати свою шкуру, ніж піклуватися про ближніх. Але як пояснити випадки, коли тварини приходять на допомогу потрапили в біду істот іншого виду?

Чайки, наприклад, нерідко надають допомогу навіть своїм ворогам – воронам, яким теж хочеться іноді половити рибку. Єдине, чого не вистачає воронам, щоб стати відмінними рибалками, – спритності і майстерності чайок. На Волзі був випадок, коли ворона, намагаючись повторити маневр чайки, спікірувала з небес на промайнула у воді рибку. Тут її захлиснула хвиля, і птах стала тонути. Припинивши полювання, чайки кинулися їй на допомогу: одна за одною вони подниривали під ворону, виштовхуючи її з води. Це продовжувалося до тих пір, поки вороні не вдалося злетіти. Аналогічний випадок був помічений на Дунаї.

А ось історія про ворону з далекої Замбії, яка жила разом з собакою на селянському дворі. Як говориться в казках, жили вони, не тужили, але потім собака пропала, а з вороною стало коїтися щось дивне. Птах стала неймовірно ненажерливою: схопивши шматок їжі, вона кудись летіла з ним, а повернувшись, гучним карканням вимагала добавки. Господарю прийшло в голову простежити за ненаситної птахом. Відправившись за нею, він знайшов собаку, яка, виявляється, потрапила в капкан. Поруч з нею сиділа ворона і дивилася, як та їсть принесену їжу.

Чого доброго чекати від мавп?

Дослідники, що працюють з шимпанзе, розповідають про своїх вихованців дивовижні історії, серед яких є і такі.

Якось вчений, присуваючи до клітці з мавпою стілець, сильно занозив руку. Він спробував вийняти скалку і тут помітив, що шимпанзе, придвинувшись до нього, з жалем спостерігає за його зусиллями. «В наступну мить, – розповідав учений, – сам не можу зрозуміти, як це сталося, я простягнув їй руку, вона схопила її і сунула мій палець в рот. Потім, натискаючи нігтем свого великого пальця, вміло видавила скалку».

Іншого разу, коли дослідник ніяк не міг змусити шимпанзе злізти з дерева, він прикинувся, ніби забив руку. Мавпа тут же зіскочила вниз і почала співчутливо погладжувати його по руці.

А тепер згадаємо коней, кішок і собак, чудово відчувають, коли господареві стає погано, і прагнуть, по мірі сил і можливостей, полегшити його страждання. Згадаймо дельфінів, які, на думку вчених, ще частіше стали приходити на допомогу людям після того, як ганебна полювання на них була заборонена майже повсюдно. Все це вселяє надію на те, що людина не виключений з великого кільця емпатії, яке, в тій чи іншій мірі, пов’язує все живе. Надія ця не безпідставна, адже і звірі, і птахи обертаються часом до людини за допомогою, стало бути, бачать у нас не тільки катів і вбивць.

Допоможи мені!

Водій з Новоолексіївки, розташованої неподалік від Алма-Ати, розповідав, як одного разу під час руху в кабіну його вантажівки влетів фазан. «Я різко загальмував, злякавшись і не знаючи, в чому справа. І в цей момент над капотом майнула тінь яструба. Значить, фазан шукав у мене захисту».

Очевидці розповідають про зайців, які, рятуючись від лисиць і яструбів, кидалися до людини за допомогою. Про лося, який, будучи обкладений вовками, пішов прямо на мисливця, шукаючи у нього підмоги. І навіть про вовка, що кинувся під захист людей, коли на нього напав беркут.

Був такий випадок. Машиністові тепловоза, що віз ранкову зміну на лісорозробки, довелося зменшити хід, оскільки на рейках стояла лосиха. Даремно він знову і знову увімкав сирену – полохлива зазвичай тварина стояла як укопана. Довелося зупинити поїзд і мало не силою зігнати лосиху з шляху. А коли через шість годин поїзд віз робочих назад, лосиха знову стояла на рейках і не збиралася поступатися тепловозу дорогу. Тоді хтось здогадався: сталася біда, звір просить про допомогу! І дійсно, оглянувши околиці, робітники знайшли підстреленого лосеня, що провалився під міст. Він не міг вибратися сам і, якщо б не наведені лосихою люди, напевно б загинув.

Аналогічних випадків можна навести чимало. Як-то до шосе вийшла лисиця і лягла на узбіччі. Здивований шофер зупинив машину, лисиця продовжувала лежати. Він підійшов до лисиці, вона не шевельнулась. Тільки коли шофер нахилився над нею, вона схопилася і, відбігши трохи вбік, жалібно заскиглила. Так повторювалося кілька разів, поки шофер не дійшов слідом за лисицею до яру. Тут, серед іржавого дроту, в тугий петлі задихалось закривавлене лисеня. Воно було врятоване тільки тому, що лисиця зважилася звернутися за допомогою до людей.

Емпатія притаманна всьому живому

Фактів, що свідчать про дружбу тварин, про їхню здатність співчувати один одному, накопичилося так багато, що вчені не могли їх не помітити. І деякі зробили відповідні висновки. Наприклад, англійський дослідник У. Томпсон пише про виявлення тваринами альтруїзму: «Ця здатність потребує високорозвиненої інтелекту і є однією з особливостей психіки людини, може в той же час зустрічатися, звичайно, значно менш розвинутій формі, і у тварин».

«Помилка деяких дослідників поведінки тварин і людини полягає в тому, що вони не хочуть бачити згубних наслідків категоричного поділу всього живого світу планети на дві спільності: власне людини і тварин», – пише доктор медичних наук Л. Фірсов.

Під цим підпишеться, мабуть, велика частина тих, хто знайомий з тваринним світом Землі не з чуток, і усвідомлює, що всі ми, зрештою, брати, близькі або далекі родичі, мешканці одного величезного будинку, і ставитися один до одного повинні по-родинному, або, принаймні, по-добросусідськи.