Безпека суспільства та особистості

0
586
Безпека суспільства та особистості

Під безпекою суспільства слід розуміти здатність соціальних груп захищати і відстоювати свої права, свободи та інші цінності. Об’єктом безпеки суспільства є суспільне життя країни. Суб’єктами – органи влади, а також громадські організації (інститути, фонди, центри тощо). Критерієм забезпеченості безпеки суспільства є наявність суспільної системи безпеки та її вплив на діяльність міжнародних організацій, держав, внутрішніх політичних і громадських інститутів.

Безпеці суспільства можуть загрожувати наступні небезпеки: нехтування громадською думкою з боку органів влади; підтримка владою тільки пристосуваньських громадських сил, придушення, приниження, знищення опозиції, політика дроблення суспільства на дрібні частини; заборони та обмеження зібрань, походів, мітингів, демонстрацій; гоніння на демократичні і народні партії, організації, ЗМІ, протиріччя між інтересами (потребами) соціальних груп, прагнення одних здійснити свої інтереси за рахунок інших, підпорядкувати собі інші групи, отримати переваги і привілеї.

Суспільство – сукупність сформованих форм спільної діяльності людей, певних форм соціальних відносин. Людина, як відомо, знаходиться на вищому щаблі розвитку живих організмів на Землі і є суб’єктом суспільно-історичної діяльності. Таким чином, поняття «безпека суспільства» виявляється тісно пов’язаним з іншим терміном – «безпека особистості (людини)».

Безпека особистості – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя людини. Тобто воно збігається з визначенням поняття «здоров’я». Безпека особистості визначається внутрішніми і зовнішніми чинниками. До числа внутрішніх факторів, пов’язаних з самою людиною, відносяться спадковість і спосіб життя людини.

Зовнішні чинники є середовищними. Це вплив природного (природного) середовища, антропогенного (створеної людиною) середовища, техносфери, виробничої діяльності, а також фактори соціального характеру.

Об’єктом забезпечення безпеки особистості є людина, а численні суб’єкти: держава, її інститути, організації, чиновники; суспільство, соціальні групи, виробничі і територіальні корпорації; сім’я та інші особистості. Слід пам’ятати, що і сама людина є суб’єктом забезпечення своєї безпеки.

Критеріями забезпечення безпеки особистості на державному рівні є висока тривалість життя громадян, низький рівень соціальної напруженості в суспільстві. Якщо ж говорити про показники безпеки конкретної людини, то в якості таких можна назвати відсутність хронічних соматичних і психічних захворювань, а також суб’єктивну задоволеність людини своїм рівнем життя, роботою, обстановкою в родині й суспільстві.

Перелік загроз безпеки людини (особистості) включає:

  • позбавлення життя, здоров’я, дієздатності;
  • насильницьке руйнування сформованого і нав’язування чужого світогляду;
  • маніпулювання свідомістю і поведінкою;
  • моральне розбещення і фізичне розбещення;
  • обмеження або позбавлення міжнародно визнаних прав і свобод;
  • насильницьке підпорядкування злочинним угрупованням,
  • використання людини як засобу збагачення іншого;
  • формування покірності будь порядків;
  • небезпеки, властиві іншим напрямами безпеки (політичні, економічні, екологічні та ін);
  • відсутність державного і міжнародного контролю за розробкою та використанням
  • енергоінформаційна зброя і психотропні засоби;
  • відсутність законодавства щодо захисту від несанкціонованого
  • енергоінформаційного впливу на мозок людини.

Аналіз наведених загроз показує, що на безпеку особистості впливає не тільки можливість заподіяння фізичної шкоди організму людини, але і широкий спектр різних впливів саме на його особистість.

У зв’язку з цим виділяють кілька типів загроз:

  • Енергоінформаційні небезпеки – це впливу на мозок людини якимись фізичними полями, методами чи засобами, наприклад, електромагнітними, магнітними або акустичними.
  • Психологічні фактори пов’язані з застосуванням різних методів впливу на свідомість і підсвідомість (нейролінгвістичне програмування, гіпноз, зомбування).
  • Інформаційно-психологічні загрози засновані на використанні певної інформації, її структурування, засобів і способів її подачі для забезпечення некритичного сприйняття в якості регулятора поведінки.

Психотропні засоби – це фармакологічні препарати, наркотичні речовини, що впливають на біохімічні процеси в нервовій системі людини і які визначають рівні неспання, активності чи пасивності, характеристики психічного здоров’я. До числа небезпек психотронної типу відносяться технічні пристрої, здатні генерувати і направлено випромінювати електромагнітні хвилі зі спектром частот, що порушують біоелектричні процеси головного мозку і викликають збої в психічній діяльності людини.

 

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here