Настав час людству визнати, що воно небувало загадило планету. І тому, волею-неволею, нам доведеться освоювати «мікробні паливні елементи». Пристрої, в яких результат життєдіяльності бактерій перетворюється в електричну енергію. І попутно, нехай і з горем навпіл, відбувається очищення стічних вод.
В Університеті Бингемтона вивчають технологію сублімаційної сушки бактеріальної маси, щоб добитися гарантованого пожвавлення мікроорганізмів після запуску зворотного процесу. Це потрібно для того, щоб паливні елементи залишалися неактивними, не зношувалися даремно, а діяли тільки в потрібний момент. І тоді можна буде привезти контейнер з сухими «бактеріями-електриками» куди завгодно, залити їх брудної водицею і отримати готовий малопотужний генератор енергії.
Рідина повинна бути брудною, а краще всього звернутися прямо з унітазу, до того, як натиснута кнопка змиву. Бактерії розщеплюють органіку з води, щоб поїсти, а проходять при цьому окислювальні процеси впливають на розташування електронів – так створюється електричний струм. В ході експерименту вчені отримали показник у кілька мікроват на квадратний сантиметр площі батареї, чого цілком достатньо, щоб запрацював світлодіод.
Для зберігання бактеріальної маси використовується пастка з целюлози, у спрощеній формі це виглядає як грубий паперовий аркуш, який потрібно вимочити в брудній воді. Або попісяти на нього, покласти в калюжу, залишити валятися на землі під дощем – з практичної точки зору застосовувати такі паливні елементи дуже просто. Так, ККД не великий, але це цікавий спосіб видобутку електроенергії з «нічого», більше того, прямо з бруду. У технології є великий потенціал для використання в зонах стихійних лих.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
