Можливо, в далекому майбутньому наші нащадки побудують навколо Сонця величезну енергостанцію під назвою Сфера Дайсона, яка буде поглинати зоряну енергію і направляти її на благо людини. Також ймовірно, що багато інопланетні цивілізації, якщо вони існують і досягли потрібного рівня технічного прогресу, вже пішли цим шляхом, поки на Землі люди все ще стоять гіпотези. Якщо це так, то саме завдяки подібним мегаструктурам людство якось і виявить у космосі сліди братів по розуму.
Коли в 1959 році Фрімен Дайсон придумав свою концепцію сферичної зоряної енергостанції, він і не припускав, що щось подібне зможе створити чоловік (принаймні, в найближчому майбутньому). Навпаки, за його задумом щось подібне міг створити тільки інопланетний розум, і саме такі структури люди і повинні шукати, щоб довести існування інших представників розумного життя у космосі. Сам по собі концепт має безліч переваг: фактично, зірка — це джерело колосальної кількості енергії, велика частина якої безцільно випромінюється в космос. Саме вона може стати потенційним рішенням економічної кризи і більшості екологічних проблем на багато століть вперед. За шкалою Кардашева цивілізація, яка отримала повний доступ до енергії зірки, буде ставитися до 2-го типу та її енергоспоживання буде порівняти з потужністю центральної зірки планетної системи — приблизно 4·1026 Вт.
Звичайно, основна проблема — це не тільки будівля, а й підтримку такої колосальної структури в робочому стані. Сама оболонка повинна розташовуватися від зірки приблизно на тій же відстані, що Земля віддалена від Сонця. Отже, кількість матеріалів, необхідних для створення навіть порівняно тонкого оболонкового шару, буде воістину космічним. Деякі астрономи припускають, що для створення однієї Сфери Дайсона нам доведеться повністю демонтувати Меркурій, Венеру і, можливо, ще й пояс астероїдів. На жаль, це може порушити делікатний гравітаційний баланс Сонячної системи і привести до зміщення орбіт, що може вилитися і в зіткнення великих небесних тіл один з одним. Існує і безліч інших проблем, наприклад побудову та підтримання самої оболонки, а також усунення нескінченного збитку, який регулярно наносити астероїди і комети.
Саме з цих та інших причин Зазу Османів, астроном з Вільного університету Тбілісі, вважає, що Сфера Дайсона ніколи не буде втілена в життя. У статті, опублікованій ним у минулому році в Міжнародному журналі астробіології, Османів стверджує, що проект Сфери сам по собі нереалістичний, і замість нього варто очікувати від високорозвиненої цивілізації будівництва Кілець Дайсона — спрощеного варіанту Сфери. Більш того, вчений вважає, що і Кільця надмірно трудозатратни — замість них будуть пульсари. Тепер же, в продовження до своєї статті, Османів розвиває думку і каже, що ми зможемо виявити подібні структури з Землі.
Ідея Османова насправді обалает великим потенціалом. Пульсари — це швидко обертаються нейтронні зірки або білі карлики, що випромінюють концентровані пучки електромагнітного випромінювання. На Землі ми зможемо помітити пульсари лише тоді, коли ці пучки будуть звернені точно в бік нашої планети. Пульсари мерехтять, тому що мають короткий і регулярним періодом обертання. У 1967 році астрономи, виявили перший пульсар, навіть порахували, що зіткнулися з позаземним інтелектом — вони назвали його Little Green Men, Маленький Зелений Чоловічок.
За словами вченого, передові цивілізації інопланетян швидше за все буде використовувати саме цей потужний космічний феномен. Розширюючи концепцію Дайсона до пульсарів, Османів запевняє, що кільце сонячних панелей може бути побудовано навколо пульсара, який обертається порівняно повільно (всього-то раз на півсекунди) на відстані близько 14,5 млн км, тобто приблизно третини відстані від Меркурія до Сонця. За його оцінками, на Кільце Дайсона буде надаватися температурний вплив порядку 117оС, що зробить об’єкт видимим для спостерігачів з Землі в ІЧ-діапазоні.
Таким чином, якщо припустити, що подібний об’єкт і справді існує, то на допомогу прийдуть найпотужніші телескопи: Very Large Telescope Interferometer (VLTI), Wide-field Infrared Survey Explorer (WISE), і, в майбутньому, навіть телескоп Джеймса Вебба. «Пошук Кілець в ІЧ-діапазоні може бути здійснено на відстані до 625 світлових років, і прилади дозволять здійснювати спостереження за 64 потенційними пульсарами. Спостереження віддалених пульсарів (які знаходяться на відстані до 3 262 світлових років) значно збільшить загальну кількість потенційних об’єктів приблизно на 166, але от обладнання вже не зможе забезпечити необхідний рівень чутливості», пише вчений.
Не всі астрономи згодні з Османовим. Андерс Сандберг, старший науковий співробітник Інституту Майбутнього Людства Оксфордського університету, хоч і відноситься до гіпотези колеги з великою симпатією, але все ж залишається прихильником класичної системи Сфери. «Зірка випромінює енергію у всіх напрямках, так що Сфера для неї виглядає набагато більш кращою. Енергію пульсарів ж насправді куди ефективніше поглинати з допомогою Кілець. Однак неясно, чому матеріал тут відіграє таку важливу роль: можна, врешті-решт, побудувати на базі астероїдів цілий Рій Дайсона, який кружляв по системі. Якщо у вас є технології, які дозволяють здійснювати маніпуляції з робототехнікою в таких масштабах, то ефективність, а не витрати речовини, будуть для вас в пріоритеті», вважає учений.
Так чого ж ми чекаємо? В першу чергу — своєї черги, оскільки доступ до високоточних ІЧ-телескопів розписаний на місяці, а деколи і на роки вперед. Як знати, може бути в майбутньому люди і справді зможуть виявити в космосі сліди великої, нехай і недосяжною поки розумної цивілізації?
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
