South Park: The Fractured but Whole – огляд гри

South Park: The Stick of Truth, вийшла три роки тому, стала зразком того, як треба робити ігри по фільмам і серіалам. Дарма що першоджерело був досить специфічним, що, втім, анітрохи не применшує заслуг Obsidian Entertainment. Швидше навпаки: зберегти високий накал пристрастей, що вирують в кожному епізоді South Park, — непросте завдання. Розробники з нею впоралися на ура. Авторам пробачили навіть те, що сам геймплей, якщо відкинути весь супутній антураж, виглядав досить невибагливо і являв собою типовий ігровий процес JRPG середньої руки.

Подібний успіх видавцеві припав до смаку, і Ubisoft, помінявши компанію-розробника (тепер це внутрішня студія Ubisoft San Francisco спільно з South Park Digital Studios), анонсувала продовження — South Park: The Fractured But Whole. Не обійшлося без парочки стали вже звичними ще з першої частини переносів релізу, але тепер все нарешті позаду — Південний Парк знову відкритий для всіх любителів пердежа пригод.

«Як хочеться повернутися в містечко…»

Дітище Метта Стоуна і Трея Паркера (Matt Stone, Trey Parker), звичайно, не «Сімпсони», але за двадцятирічну історію серіалу було обіграно стільки сюжетів і показано так багато різних історій, що вибір основи для сценарію гри був практично безмежним. Автори вирішили зупинитися на переживають зараз черговий пік популярності коміксів про супергероїв. Знавці «Південного Парку» повинні пам’ятати пригоди Єнота (у виконанні Картмана) і його соратників і супротивників, які вперше з’явилися в South Park ще в 2009-м.

The Fractured But Whole продовжує супергеройскую тему: якщо «Палиця Істини» була пародією на фентезі у всіх його проявах, то тут у центрі уваги… ні, не порятунок світу (або кішок, як можна було б подумати на початку гри), а боротьба за лідерство в створенні власної франшизи між двома командами супергероїв. Очевидний штурхан у бік протистояння DC і Marvel, але, само собою, «Південний Парк» не був би «Південним Парком», якби не пройшовся і по всьому іншому. Висміюють всіх і вся: політику, релігію взагалі і священнослужителів зокрема, сімейні відносини, систему освіти, поліцію, геїв і натуралів, матерів головних героїв, в кінці кінців… Поєднання винахідливою сатири і тупейших фекальних жартів незмінно радує — все як годиться в South Park.

Можна зустрітися і як мінімум перекинутися парою слів практично з усіма більш-менш значущими персонажами, які зустрічалися в серіалі протягом майже трьох сотень серій. Помітно, що гра створювалася в першу чергу для тих, хто давно стежить за пригодами чотирьох школярів та їх друзів. Окремі моменти можуть бути зовсім незрозумілі тим, хто не розбирається в яскравій життя невеликого містечка в штаті Колорадо. З іншого боку, прихильники серіалу будуть відчувати себе як риба у воді — повторюється ситуація з першою частиною, яка виявилася настільки близька до першоджерела, що справляла враження просто ще одного епізоду, у якому можна самому керувати героями.

«М’ясо, матюки, вбивства і голі цицьки»

Ту ж саму першу частину, незважаючи на всі похвали, можна було трохи посварити: мізерні бойова і рольова системи призвели до того, що битви (яких в «Палиці Істини» вистачало) вийшли досить нудними. Їх хотілося швидше пропустити, щоб дістатися до чергової кат-сцени чи ролика. Над цим обіцяли попрацювати.

Хороша новина: не обдурили — попрацювали, багато помітно поліпшили та урізноманітнили. Новина погана: всі зусилля мало вплинули на кінцевий результат — рядові бої все одно сприймаєш як перешкоду, і веселого в них мало. Не без винятків, звичайно: радують сутички з участю двоюрідного брата Кайла, звиклого «грати не за правилами» (в буквальному сенсі), або окремі бої з «босами», в яких завжди відбувається щось кумедно-шалений.

Самі бої, як і раніше, покрокові. Поле бою розділене на осередки, за якими можна рухатися, причому локації бувають абсолютно різними — від самих маленьких до гігантських. За один хід кожен персонаж може переміститися на вільну клітину і використовувати одну з чотирьох здібностей або застосувати предмет з інвентарю. У нашій команді є місця максимум для чотирьох бійців (майже завжди складу партії дозволено змінити прямо перед боєм), а ось супротивників звичайно побільше, причому часом нові з’являються вже під час сутички.

Здорово, що особливі вміння унікальні практично у кожного супротивника, а не тільки у головних героїв. Фантазії авторів було де розгулятися: шестикласники можуть кидатися кульками з сечею і козявками, дівчатка дряпаються нігтями, а реднеки можуть і пляшкою по голові заїхати. Цілком у дусі «Південного Парку», благо персонажів і локацій в ньому вистачає на будь-який смак — битва зі стриптизерками в нічному клубі або бій зі священиками-збоченцями в коморі церкви будуть типовими прикладами тутешніх зустрічей з недругами.

Як би те ні було, битви в The Fractured But Whole далеко не в центрі уваги. Рядових бійок з шестикласниками, ніндзя або дівчатами-родзинками (це все окремі фракції, до речі) можна уникнути за допомогою банального втечі — якщо це допускається сюжетом, звичайно.

Людина-пук поспішає на допомогу

Поміняли і рольову систему. Доступних класів тепер аж дюжина. Випробувати всі відразу не вийде, але в міру проходження можна створювати мультикласс — Картман підсобить, нехай для цього і доведеться повернутися до жахливих (на думку все того ж Картмана) подій раннього дитинства головного героя. Взагалі, заповнення анкети персонажа з зазначенням не тільки його класу, але і таких важливих в Південному Парку особливостей, як стать, релігія, расова приналежність і багато інших, відбувається не на старті, а поступово, в процесі виконання різних місій.

Артефакти і витрачаються в боях предмети можна отримати кількома шляхами: знайти (довелося швидко привчитися обшарювати кожен шафка), зняти з поваленого ворога, купити або створити з підручних матеріалів. Витратні матеріали і гроші в достатку валяються в тих же шафах, ящиках і сумках по всьому місту. До деяких дістатися буде не так-то просто — доведеться проявити кмітливість або покликати на допомогу друзів. Нарешті, не забута і «пердежная магія», причому використовувати її можна як в бою, так і під час подорожі по місту.

Сам по собі Південний Парк гідний окремої згадки. Містечко відмінно перенесений з серіалу в гру, і можна із задоволенням побродити по знайомих місцях. Крім таких прогулянок і виконання сюжетних завдань у ньому є чим зайнятися: другорядні квести зразок пошуку плакатів з яоем або розклеюванням фотопортретів містера Адамса в потрібних місцях, рішення різних головоломок, які дозволяють дістати «лут» з важкодоступного місця, розмови з звичайними жителями, селфи з ними для нових передплати «Енотограмме»… Нарешті, відвідування численних туалетів для використання їх за прямим призначенням — за допомогою невеликої міні-ігри, звичайно. Всі ці численні заняття, крім усього іншого, приносять досвід, завдяки якому наш персонаж зростає в рівні.

Пам’ятаючи про порівняння першої частини з самим серіалом, можна сміливо сказати, що розробникам вдалося і на цей раз створити відеогру, ні в чому не поступається першоджерела. Звичайно, були побоювання, що без Obsidian Entertainment утримати таку високу планку якості буде непросто, але зараз вже ясно — обійшлося. Якщо «Палиця Істини» показала всім наочний приклад того, як треба робити ігрові адаптації, то The Fractured But Whole не менш наочно показує, як має виглядати продовження.

Проте всі вже на грані — відмінності від першої частини мінімальні, і наступного разу (якщо він буде) доведеться міняти геймплей помітно сильніше. Поки ж, як і раніше, у відриві від чудового сеттінга ігровий процес виглядає досить слабо.

***
Якщо чесно, мінуси можна сміливо списати на причіпки. Шанувальникам South Park другу частину пропускати не можна ні в якому разі, нехай і сприймається вона знову як ще один з епізодів серіалу. Зате перед нами «Південний Парк» як він є: фірмовий чорний гумор, знайомі персонажі, гідний повнометражного фільму сюжет — що ще для щастя треба?

Плюси: всі достоїнства серіалу дбайливо перенесені в гру — і цього достатньо.

Мінуси: битви з рядовими супротивниками раніше нудні; іноді доводиться довго добиратися до мети місії через все місто.