Зрозуміло, що ми виходимо з того, що злочинність в майбутньому, і покарання для злочинців теж якісь потрібні. Тут можливі дві принципово різні схеми. За однією з них зараз йдуть скандинавські країни, за іншою — США та деякі духовно близькі їм держави.
Як зараз виглядає в’язниця і пенітенціарна система в цілому в Скандинавії? Як правило, ув’язнені перебувають в окремих комфортних приміщеннях, у них є інтернет. Це система, яка в обов’язковому порядку включає в себе те, що називається ресоціалізацією: навчання професії, підготовку до виходу в світ. І в цьому плані можна сказати, що в’язниць, як ми їх собі уявляємо у вигляді якогось абсолютного простору пекла (як це є в сучасній Росії), в загальному, може і не бути.
Тут є одна річ, про яку багато хто забуває. До скандинавської в’язниці додається постійна, нескінченна психолого-психіатрична робота. Тобто ви, звичайно, три місяці перебуваєте в дуже комфортних умовах замість шести місяців повного пекла. Цифри різняться, але в деяких країнах деякі покарання обтяжені 20 годинами групової терапії і 10 годинами індивідуальної терапії щотижня. Тобто 5 годин 6 днів на тиждень ви працюєте з різними психолого-психіатричними техніками. Для багатьох людей, як ми знаємо з літератури, сучасний російський тюремний пекло було б приємніше.
Друга модель – те, що ми спостерігаємо в США і деяких інших країнах. Це ситуація, коли в’язниці використовуються досить інтенсивно, і основне завдання — забезпечення мінімальних санітарно-гігієнічних вимог по збереженню здоров’я і мінімального збереження честі і гідності людини. Це ситуація, коли якістю в’язниць люди стурбовані дуже несильно під гаслом «якщо людина вже туди потрапила, то за справу, і тоді нічого про нього турбуватися». Головне завдання такої тюрми — не ресоціалізація, а ізоляція від суспільства.
Буде здорово, якщо в майбутньому вирішиться проблема тих жахливих тюремних умов, які існують на сьогоднішній день. Зараз ми дивом не потрапляємо у світові рейтинги країн, у яких перебування в ув’язненні це тортури. Мені здається, що якби обстеження проводилися більш ретельно, то, поряд з Узбекистаном, Сирією та деякими іншими країнами, з точки зору всього цивілізованого світу ув’язнення у в Україні вважалося б тортурами.
В цілому важливо розуміти, що в Україні до тюремного ув’язнення засуджується тільки третина засуджених. По-перше, в нашому законодавстві є умовне ув’язнення та інші альтернативні рішення, які суди активно використовують. По-друге, досить велика частина підсудних (навіть з тих, хто засуджується до реального позбавлення волі) засуджується до колонії-поселення. Це теж не та в’язниця, яку ми собі уявляємо. Це не зовсім бараки за колючим дротом, це набагато м’якше. І добре, що справи йдуть саме так. Тобто не треба думати, що кожна людина з будівлі суду відправляється у в’язницю.
В’язниця — це історія про ізоляцію і про ресоціалізацію. Для першої можуть з’явитися якісь технологічні зміни. Але щось схоже на в’язниці буде, а як це буде виглядати – подивимося.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
