Навіщо потрібен патріотизм

Патріотизм, це досить недавнє явище в житті людей, що бере свій початок в кінці 18-початку 19 століття. У феодальній Європі, і не тільки, патріотизму не існувало, була соціальна ієрархія, тобто людину визначали по вірі, і по його приналежності до сюзерену, території особливого значення не мали, тому далі якогось містечкового патріотизму справа не заходила, і людина себе кимось більшим ніж провансалець або полочанин не мислив. Та й при тому кордони часто змінювалися, етнічні корені народи пам’ятали ( назви своїх племен та їх еничної сім’ї ), єдиного законодавства не існувало, люди жили в ковдрі з клаптиків феодів. Розуміти себе одним народом на величезній площі не могли, при тому рівні комунікацій, різниці етнічного складу, діалектів і законів.

Народження держави, в сучасному розумінні, склалося в новий час. З’явився сильний клас буржуазії, з’явився світовий ринок. Буржуа вимагали уніфікації законів, для спрощення митниці, сплати мит і перевезення вантажів, захисту їх прав у міжнародній торгівлі. А те, що вони стали основними спонсорами скарбниці, змушувало держава, коли свідомо, а коли під тиском ( а то й революцією ) йти на приводу нового стану і рахуватися з ним.

Зміна соціально-економічних взаємин, що потягнуло за собою і зміна свідомості, люди вперше, починаючи з буржуа, усвідомили себе чимось єдиним, з загальними інтересами. Там вже бере початок ідеологія, що прийшов на зміну сентименталізму романтизм порушив інтерес до історії, не до античної, як раніше, а саме ранньосередньовічної, власної, і аристократія з інтелігенцією вперше стали пишається варварським минулим.

В кінці 19 століття, націоналізм, як основна форма вияву активного патріотизму, досяг піку в паннациональних ідеях: панславизм, пангерманізм, панроманизм, пантюркізм або панамериканізм. І у найбільш запущених випадках вони послужили підґрунтям ідей фашизму і нацизму. Ці ідеї доводили необхідність домінування власної нації як якоїсь особливої цивілізації, принаймні в природних кордонах проживання одноплемінників і одновірців, а краще і в усьому світі, як нації найбільш розвиненою, і культурно цінною.

З раціональної точки зору, патріотизм став вигідним інструментом для великої буржуазії і держави, яке лобіював її інтереси. Можна було відправити солдата вмирати за копійки, а то й безкоштовно, а населення прирікати поборами на війну і стражданнями від її наслідків, при цьому ті це могли спокійно терпіти, вважаючи що жертвують на велику мету і благо нащадкам, хоча жодна війна, ні в короткостроковій, ні навіть в довгостроковій перспективі, ніяких плодів простим людям не давала. Та й війна, як продовження дипломатії, рідко виправдовує владу, навіть коли вона оборонна, так як це завжди її прорахунок, за який їй рідко доводиться платити по суті, на відміну від народу, на плечі якого ляжуть і жертви і позбавлення. Але саме патріотизм допомагає державі зберегтися при виникненні зовнішньої загрози.