Цифровізація вищої освіти є об'єктивно необхідним процесом, викликаним потребами ринку у фахівцях із цифровими компетенціями та підтримкою держави. Цифровізація вищої освіти одночасно відкриває нові можливості та створює нові ризики. Можливості пов'язані з більшою доступністю та гнучкістю освіти, а також її інтеграцією у глобальний освітній простір. Ризики пов'язані з кон'юнктурною орієнтацією на нагальні запити ринку, зниженням змістовності та фундаментальності освіти, фрагментацією знань та заміною повноцінної соціалізації простою підготовкою робочої сили. Детальніше - https://inventive-dlm.ru/blog/5-devices-for-university-digitalization.
Цифровий університет з його орієнтацією на індивідуальні освітні траєкторії та дистанційним навчанням передбачає «проектне» мислення та індивідуальну роботу студента, який значною мірою самостійно вибудовує свою навчальну програму, що може перевищувати його реальні можливості. Нагальним завданням стає пошук збалансованої освітньої моделі, що поєднує цілісний підхід до отримання знань з модульною структурою, що допускає високий рівень автономії студентів у виборі курсів, напрямів та спеціалізацій.
Розширення доступних студентам можливостей має супроводжуватись їх вбудовуванням у єдину концепцію вищої освіти. У статті пропонуються контури подібної моделі побудови університету. Для України, де цифровізація йде досить високими темпами, пошук оптимальної стратегії розвитку цифрових університетів у різних регіонах є складним завданням, яке потребує не лише фінансових вливань, а й насамперед управлінської гнучкості на різних рівнях.
Не секрет, що у зв'язку з прискореною цифровізацією практично всіх сфер діяльності, у тому числі й науки, активно розробляються та впроваджуються державні інформаційні системи, розвиваються цифрові сервіси у вузах та наукових організаціях, а дослідницькі процеси переносяться у цифрове середовище.
Загалом "оцифрування" науки оцінюють позитивно. На думку більшості керівників вузів та НДІ, дослідники добре володіють сучасними цифровими технологіями - розуміються на прикладному програмуванні, комп'ютерному моделюванні, зборі та обробці великих даних. Важливо, що вчені не стоять на місці та прагнуть удосконалювати ті навички, які вже є.
Серед наукових сервісів найкраще, на думку опитаних, працюють цифрові бібліотеки, функціонують стабільно і сервіси патентного аналізу.
Саме цифрові технології дозволяють досить швидко та якісно аналізувати великі обсяги інформації, тестувати гіпотези у віртуальних лабораторіях з використанням штучного інтелекту, формувати розподілені міждисциплінарні команди дослідників, розвивати конкурентні умови створення наукового знання.
