Тварюка тремтяча або право маю: звідки беруться терористи нового типу

0
70
Тварюка тремтяча або право маю: звідки беруться терористи нового типу

Чим витонченішими і досконалішими стають нові технології, тим грубішим і прямолінійнішим стає тероризм і тим важче йому протистояти.

Теракт в Лондоні стався в річницю вибухів у Брюсселі, слідом за якими відбулися атаки на Ніццу і Берлін. У всіх випадках мова йшла про терористів-одинаків, які використовували для нападу автотранспорт. Чому система безпеки в Європі не запобігає трагедії?

Це тероризм нового типу — для нього не потрібні організація, яка взяла б на себе відповідальність за злочин, довга секретна підготовка, немає необхідності навіть у поясі шахіда. Досить вантажівки, автомобіля, перевіреного віками холодної зброї, у найкращому разі — вогнепальної. І будь хто фрустрований, відчуває себе скривдженим, надихнутий радикальними навчаннями персонаж може помститися всьому світу майже у прямому ефірі під прицілом безлічі смартфонів. Бажано — у світових столицях або як мінімум в знакових містах історичного Заходу: підійдуть Париж, Брюссель, Ніцца, Лондон. Інший раз ближче до пам’яток – знаменитим набережних або мостам.

І робить він це в більшій мірі для себе або для своїх відносин з верхніми світами — у нього немає мети залишити своє ім’я в століттях або хоча б послати чіткий меседж цьому огидному західного світу. Сам він його все одно сформулювати не в змозі — для цього є проповідники. Терорист нового типу щось доводить перш за все самому собі, а вже потім оточуючим, заодно підтверджуючи ефективність технічного стандарту сучасного терору. Фрустрований одинак — антигерой нашого часу і «герой» тероризму нового типу.

Щоб розібратися в цих повторюваних в дурної нескінченності історії, не потрібен фахівець з безпеки, а Достоєвський Федір Михайлович. Проти того, хто зайнятий пошуком відповіді на питання «Тварь я тремтяча або право маю?», не спрацюють ніякі нові правила перевезення багажу або заборони на гаджети в літаках — вантажівка інший раз ефективніше будь-яких вибухових пристроїв.

Зрозуміло, радикальний ісламізм як ідеологічна підкладка настільки відчайдушних у своїй жорстокій безглуздості актах терору має значення. Цей той самий випадок, за Марксом, коли ідея стає матеріальною силою. Але все менше резонів списувати приватне безумство, яка стає масовим, на глобалізацію і вестернізацію, спихнувших на узбіччя життя представників третього світу. Давно помічено, що злочини скоюють не тільки і не стільки ті, кого підводять під надто просторе парасолькове поняття «мігранти», а нащадки вихідців з ісламських країн, які стали громадянами Європи. Фундаменталізація ж і ісламізація свідомості відбулася вже не за фактом народження, а по мільйону зовнішніх причин. Серед них, напевно, є нерівність, і «геттоизація», але вони до кінця не пояснюють, чим вже так винен західний світ перед тими, хто починає давити людей колесами автомобіля. Тут і справді багато достоєвщини, хоча самий відважний критик «Злочину і покарання» Дмитро Іванович Писарєв певною зі шкільних часів статті «Боротьба за життя» називав основним мотивом вчинку Раскольнікова бідність, а вже потім на цей стрижень намотувалися «цілі хитромудрі теорії» і «дикі помилки».

Як би те ні було, з помилками і теоріями в нових терористів справи йдуть непогано. Батьки цих людей хотіли вписатися в західний світ, щоб жити нормально, і серед них були прихильники ісламу, але не ісламізму. Їх діти, стали частиною західного світу, перетворилися на реалізовану мрію своїх батьків, бажають з нього виписатися. При цьому відразу на небеса, сильно грюкнувши дверима уявного раю, де їх чекає верховне божество з особою польового командира і безліч гурій різних національностей. Це важко пояснити виключно сегрегацією або поразкою від глобалізації. Для тих, хто хоче жити нормально, Захід, як і раніше головний магніт, про що, власне, і свідчить небувала хвиля міграції.

Тероризм нового типу йде на паралельних курсах із зростанням впливу ультраправого популізму і стрибком популярності лідерів пост-порядку. Реакція середнього західного обивателя на мусульманина, нехай навіть мирного — це реакція місцевого жителя на чужинця. Цьому явищу не десятки років, а десятки століть. Їм багато століть тому харчувався антисемітизм і кілька десятиліть тому — ксенофобія, на них виросли численні консервативні навчання і політичні течії.

Нове Велике переселення народів, яке, за прогнозами демографів, тільки почалось і ще не досягло навіть свого піку, не кажучи вже про подальшій інтернаціоналізації етнічного складу мігрантів, природним чином погіршує ситуацію: кожен теракт приносить ультраправим на Заході сотні і тисячі прихильників.

Страх сильніше прихильність ліберальним цінностям. Фрустровані ісламісти радикалізують мирних бюргерів, а фрустровані бюргери радикалізують тих, хто ще мав шанс не примкнути до загонам прибічників ісламського фундаменталізму. Така ситуація загрожує постійними конфліктами на тлі спорадичного терактів і як мінімум зростанням кількості місць у європейських національних парламентах, які будуть діставатися ультраправих партій. З цього порочного кола поки що немає виходу.

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here