Арнав Джала (Arnav Jhala), науковий співробітник Університету штату Північна Кароліна, співавтор дослідження, зазначив, що більшість сучасних ігор використовують скриптовую систему для управління поведінкою NPC; іншими словами, існують «дерева рішень», що визначають відгук NPC на дії гравця. Це, на думку вченого, обмежує геймплей: люди, які вибрали одне і те ж рішення, будуть однаково взаємодіяти з NPC. Дослідники ж хочуть розширити межі — і перейти до ігрового процесу з великим ефектом присутності.
Засіб, назване CIF-CK, було побудовано на архітектурної моделі ШІ Comme il-Faut (CIF), розробленої в Каліфорнійському університеті в Санта-Крузі в 2012 році. Вона використовувала соціологічні теорії, щоб передбачати, як поведінка одного суб’єкта вплине на його сприйняття іншими. Так, якщо персонаж A був люб’язний з персонажем B, а персонаж X ненавидить персонажа B, то малоймовірно, що X буде позитивно ставитися до A.
CIF-CK включає підхід даної моделі у своє програмне забезпечення, однак розвиває його двома шляхами.
З одного боку, всі персонажі можуть знати все про інших. (При цьому розробник гри може за бажанням маніпулювати цією функцією.) З іншого, CIF відстежує зміни у сприйнятті персонажів, але не переводить ці зміни в дії. Наприклад, оригінальна модель CIF не передбачає, яким чином себе поведе X по відношенню до A. Однак нова модель CIF-CK дозволяє NPC якось взаємодіяти з гравцем на підставі його минулих дій у відношенні інших неігрових персонажів.
Прототип моделі вже давно доступний на сайті ком’юніті STEAM; він називається Social NPCs. Гравці Skyrim оцінили мод позитивно.
Джала вважає, що виконана робота дозволяє побачити, як такі кошти ШІ, як CIF-CK, можуть бути застосовані в широких масштабах. Тепер вчені сподіваються розпочати співпрацю з ігровими компаніями і розробниками.
Дослідження під назвою «CiF-CK: An Architecture for Social NPCs in Commercial Games» буде представлено на конференції IEEE за обчислювального інтелекту та ігор (IEEE Conference on Computational Intelligence and Games), яка пройде 22-25 серпня 2017 року в Нью-Йорку. Провідний автор наукової роботи — Мануель Гімарайнш (Manuel Guimaraes), випускник Лісабонського університету.
