Актуально для платформи: PC
Скільки б не сміялися над різноманітними сімуляторами тракториста або навантажувача, варто визнати, що цей жанр показав себе цілком гідно та знайшов свою аудиторію. Рутинна ніби робота, від якої, навпаки, хочеться відпочити, але подібні ігри раптово виявилися досить популярними. Правда, у випадку з сімуляторами фермера або автомеханіка екзотики мало: навіть міський житель приблизно уявляє, яким чином шматок м’яса зі скибкою хліба потрапляють до нього на стіл, а автомобілем так чи інакше користується кожен і в загальних рисах розуміє, що там торохтить під капотом. Але є проекти, які висвітлюють і помітно більш вузькі області. Один з таких — Gold Rush: The Game, що представляє собою сімулятор золотошукача.
Без машини на копальні нікуди. Але за своєю «ластівкою» теж потрібен догляд — заправка пальним, заміна пробитих коліс і сіли акумуляторів.
«Золото манить нас»
Незважаючи на специфічність і рідкість робочої спеціальності золотошукача, інтерес до цієї професії залишається високим з часів Джека Лондона (Jack London). Звичайно, пересічний обиватель навряд чи відправиться в незвідані далі для того, щоб самостійно зайнятися видобутком золота, але ось на дозвіллі почитати про пригоди Смока Белл, або подивитися чергову пізнавальну передачу про золоті копальні — завжди будь ласка. Одна з таких телепрограм — реаліті-шоу «Золота лихоманка», яка йде в ефірі каналу Discovery Channel з 2010-го року та по цей день має досить високі показниками рейтингу. Як ви вже, напевно, здогадалися, Gold Rush: The Game створена саме на основі цієї телепередачі.
Як і в серіалі, в грі головний герой вирушає ловити удачу за хвіст, тримаючи шлях в невелике містечко, навколо якого розташувалися кілька золотоносних копалень. В кишені пару сотень доларів, ліхтарик, ключі від старенького пікапа, а також лопата (не дивуйтеся — інвентар тут не передбачено в принципі, так що де ще цю лопату зберігати?). Решту доведеться здобувати власними руками.
У місті, незважаючи на глухе вигляд, є все необхідне для золотошукача: банк, в якому можна отримати кредит на розвиток бізнесу, орендувати або купити ділянку, а також продати золоті злитки; магазини техніки та обладнання; нарешті, заправка та коваль. Насправді, можна відправитися прямо на копальню, попередньо знявши ділянку, — мінімум необхідного для роботи (крім тієї ж лопати, вона завжди при вас) можна буде знайти прямо на місці. Але починати подібним чином, намиваючи буквально окремі піщинки вручну, звичайно, нерозумно.
За допомогою досить схематичного керівництва розробники пояснюють, що можливі способи видобутку золота поділяються на три групи, перша з яких повністю ручна, а решта автоматизовані за допомогою застосування різних машин і обладнання. Для самих маленьких — поетапні пояснення, аж до вказівок, що та де купити, супроводжувані відеороликом безпосереднього процесу видобутку. Але в принципі до всього можна додуматися й самостійно, особливо якщо ви дивилися той самий серіал, — що відбувається в грі виглядає цілком логічно та реалістично.
Намили трохи золота вручну, перевели в готівку, закупили більш досконале обладнання, намили ще більше, знову витратили на покупки в місцевому магазинчику, знову повернулися на копальню… За такої спіралі й розвивається ігровий процес. Від ручної праці з використанням проточної води та лотка до цілого золотодобувного комплексу, що включає в себе чималий парк машин і обладнання, — такий шлях може пройти кожен.
Очманілі ручки
Gold Rush відразу намагається заявити про себе як про симулятор. Починається з того моменту, як гравець сідає в свій автомобіль, щоб в’їхати в місто. Запалювання запускається окремою кнопкою, при парковці необхідно ставити машину на гальмо, інакше пікап може покотитися під гірку. Не забуваємо вимкнути двигун і фари: паливо має властивість закінчуватися, а акумулятор — розряджатися. Є навіть блокування диференціала, а ось швидкості чомусь перемикаються самі по собі.
Перше відвідування магазину обладнання теж дивує: після вибору товару та оплати на касі починаєш звично шукати інвентар, де, як це прийнято, повинні з’явитися покупки, але інвентарю, як ми пам’ятаємо, в грі немає зовсім. Все закуплене акуратно складено біля входу в крамницю на спеціальній площадці, й кожен предмет необхідно взяти в «руки» та перетягнути в кузов пікапа. Знову ж таки, жодних меню та вікон інвентарю машини не передбачено — речі в прямому сенсі доводиться закидати в кузов як доведеться, часом підбираючи ті, що впали за борт.
Начебто дрібниця, але подібне ставлення до такого, здавалося б, елементарного завдання дуже підкуповує. Якщо набрати в магазині порядно великогабаритних покупок, то процес завантаження перетворюється на такий собі «Тетріс» від першої особи. Добре, що тут же можна придбати причіп, завдяки якому вже не доведеться роздумувати: робити другий рейс або спробувати якось заштовхати все добро в кузов відразу?
Подібний принцип «зроби сам» в «Золотій лихоманці» є наріжним каменем всієї гри. Обладнання та інструменти треба завантажити та відвезти на місце видобутку, там розташувати в зручному для роботи місці, зібрати, приєднати проводи та шланги — все це вручну, нагадаю. Золото саме по собі в кишеню не потрапить: треба викопати породу лопатою або екскаватором, потім цю руду очистити, а продукт, що залишився, промивати за допомогою лотка або промивного столу.
Навіть найпростіший технологічний ланцюжок дає можливість мінімальної оптимізації для підвищення ефективності праці. Що вже говорити про те, коли під контролем виявиться справжній комплекс обладнання, що потребує підведення води та електрики, — одні тільки монтаж і грамотне розміщення проводів і шлангів чого варті. Треба пам’ятати й про те, що будь-яка техніка вимагає видаткових матеріалів і може вийти з ладу. Турботи по ремонту та заміні запчастин теж лягають на плечі гравця.
Коли все готове до роботи, доводиться знову ж таки самостійно сісти за важелі екскаватора або фронтального навантажувача та взятися за нелегку працю, результатом якогї буде ще пара унцій дорогоцінного металу. Завдяки виконанню всіх операцій вручну, ефект присутності виходить настільки сильним, що рутинне по суті заняття стає вельми захоплюючим. Коли грузиш чергову тонну породи в просіювач, або намагаєшся розібратися в заплутаних проводах і раптом ловиш себе на думці, що тобі вже якось наплювати на відверте убозтво графіки, — погодьтеся, таке дорогого коштує.
Hangover
Насправді, якщо поглянути на гру тверезим поглядом — а ця можливість буде досить скоро, варто лише випробувати в справі все доступне обладнання та техніку, — Gold Rush є за що покритикувати, причому критика буде цілком заслуженою. І не в одній графіці справа, хоч вона й справді непоказна, — є проблеми важливіші.
Почати варто з того, що «Золота лихоманка» досі виглядає дуже й дуже сиро. За всіма ознаками, перед нами типовий «Ранній доступ», хоча на сторінці гри в Steam стверджується, ніби це повноцінний реліз. Незважаючи на регулярність виходу патчів, роботи у авторів ще непочатий край, починаючи з наповнення контентом, закінчуючи правкою багів.
Наступне, що кидається в очі, — це, як не дивно, деякі аркадні спрощення, часом зовсім невиправдані. Наприклад, система найманих працівників представляє із себе наступне: приймаємо спеціаліста, закріплюємо його за певним обладнанням і… все. Лічильник грошей зменшується, лічильник золота додається — ось і вся симуляція. На майданчику ні душі, «зайнятою» технікою можна вільно користуватися, а вся робота залишається лише на папері. Звичайно, хочеться побачити, як твоя бригада самостійно копає та промиває руду, але реалізувати подібне адекватно, та з тією планкою реалістичності, яку встановили творці, буде дуже й дуже важко.
Про відсутність перемикання передач на автомобілі вже було сказано, туди ж — миттєве переміщення великогабаритної техніки між майданчиками, занадто простий процес промивки золотого піску в лотку, жорстко закріплені місця встановлення певного обладнання…
І нарешті, контент — його все-таки дуже та дуже мало. Варто хоч трохи розбагатіти й опанувати всю можливу техніку, як гра різко втрачає свою привабливість. Нікуди та нема чого розвиватися: багатство миттєво виліковує від золотої лихоманки. Ще вчора здавався таким захоплюючим процес викопування котловану, тепер зовсім не радує, а безлюдне містечко та околиці навівають смертну тугу.
***
Gold Rush: The Game залишає після себе неоднозначні відчуття. Спочатку вона здається незрозумілою та непоказною, потім захоплює не на жарт, але як тільки розберешся у всіх тонкощах, розумієш, що далі в ній робити нічого. Концепція гри дуже багатообіцяюча, а у розробників є кілька шляхів подальшого розвитку проекту. Можна зробити із «Золотої лихоманки» якусь подобу The Guild, лише від першої особи, за допомогою додавання динамічної біржі, конкурентів і теперішніх працівників. Можна зайнятися мультіплеєром — у гри є чудовий потенціал чудової кооперативної пригоди. А може, станеться те, чого дуже б не хотілося, — Gold Rush так і залишиться сирою недоробкою, якою є на даний момент. Тим не менш, незважаючи на всі свої мінуси, цей незвичайний сімулятор здатний подарувати кілька годин відмінного геймплея і в нинішньому вигляді.
Плюси: оригінальний сеттінг; реалістичність ремесла золотошукача; непогана симуляція окремих процесів і робіт.
Мінуси: слабка графіка; баги; високі системні вимоги для комфортної гри; мало контенту; занадто швидко досягається межа можливостей.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
