Як чудять багаті

0
505
Як чудять багаті

Хто не мріє стати мільйонером? Напевно, тільки мільйонери. Вже їм-то відомо, що таке відповідальність і етикет. А що стосується їх зовні приємного і легкого способу життя, то це вудка для нестійких духом. У цьому я переконався, відвідавши німецьке місто Баден-Баден.

Розкіш

“І це найдорожчий готель Німеччини?” — подумав я, оглядаючи номер. Ну так, єврообробка в санвузлі. Ну так, величезний коридор — дзвонять у двері, і, поки я біжу відкривати, хто дзвонив йдуть геть, не дочекавшись. Ну, розвішані репродукції на стінах — що я, Ван Дейка не бачив в альбомах? А ось, вибачте, що це у вас з меблями? Якісь подряпини, потертості… Взагалі, виглядає якийсь уживаної. Б/у, як у нас кажуть.
Про те, що brenner’s Park-Hotel & Spa — найдорожчий готель в Німеччині, мені повідомив його виконавчий директор Ріхард Шмітц. Людина, між іншим, впливова в міжнародних колах — майже всі великі політики та інші світові знаменитості зупинялися у Бреннерсе. Саме від нього я дізнався, що в санвузлах ніяка не єврообробка, а натуральний білий мармур, один блок якого варто DM10 тис. А на стінах ніякі не репродукції, а оригінали, і взагалі в готелях такого рівня не прийнято розвішувати що попало. А меблі… Ну так, підкачала меблі. Але справа в тому, що вона просто дуже давня. І подряпину на вашому столі, можливо, залишив канцлер Бісмарк, а може, принц Савойський або ж російський цар Микола II, ви вже вибачте…

Я відразу згадав вчорашню екскурсію в Бюлерхее — готель-замок на висоті 800 метрів у горах Шварцвальду. Теж притулок мільйонерів, тільки в 15 км від міста. Побудований в 1913 році, він був подарований імператору Вільгельму II вдовою генерала Изенбарта в якості офіцерського санаторію — в пам’ять про загиблого чоловіка. Після другої світової війни готель і клініку при ньому придбав (і вклав мільйони марок в реконструкцію) промисловий магнат Макс Грюндиг. Само собою — всілякі краси (мармур в санвузлах був блакитний), але мою увагу привернули непогані картини на стінах — підпис художника я розшифрувати не зумів. Супроводжував мене доктор махнув рукою: “Ах, так, у нас тут повно Шагала”.

І ще я згадав невелику тумбочку вишневого дерева в коридорі готелю “Європейський двір” (тут любив зупинятися Тургенєв, про що нагадує відвідувачам пам’ятна дошка на фасаді). Так от, тумбочці виявилося 300 років, і її страхувальна вартість — DM300 тис. Німці шанують старовину і не викидають хороші речі.

Російсько-баден-баденські зв’язки

Вони стали налагоджуватися з кінця XVIII століття — після того як спадкоємець російського престолу Олександр Павлович (майбутній Олександр I) одружився на Баденської принцесі Луїзі (майбутня Єлизавета Олексіївна). Незабаром Баден-Баден став улюбленим курортом руської аристократії — князів Гагаріних, Волконських, Меншикових, Вяземских, Трубецьких. До міста були також небайдужі російські письменники — Гоголь, Толстой, Тургенєв, Достоєвський. Поет Жуковський написав у 1852 році в Баден-Бадені слова до російського національного гімну і в тому ж році помер на Софієнштрассе, 5.

Саме на середину та кінець XIX століття припадає розквіт Баден-Бадена як курорту і “літньої столиці Європи”. Архітектор Фрідріх Вайнбреннер побудував будинок Курхауса (Курортний будинок), а брати-французи Жак і Едуард Беназе в 1838 році взяли в оренду казино. З тих пір Баден-Баден став столицею грального бізнесу, казино ж визнано найкрасивішим у Європі. У цьому закладі двічі промативал гроші улюблених жінок Достоєвський. Перший раз, творчо переробивши свої переживання, письменник залишив нам свій роман “Гравець”. Твір Федора Михайловича про те, як він пустив за вітром стан своєї подруги Поліни Сусловою, записувала під диктовку стенографістка письменника Ганна Сніткіна. Звичайно, вона не могла припустити, що скоро вийде за нього і, вирушивши з чоловіком у весільну подорож, виявиться в Баден-Бадені, де той повторить подвиг і програє тепер вже її стан. Коли ж це сталося, Достоєвський пообіцяв дружині розпочати нове життя. І написав роман “Ідіот”.

Непрості стосунки призвели до Баден-Баден і іншого великого письменника — Тургенєва. Він приїхав сюди слідом за Поліною Віардо і її чоловіком і влаштувався спочатку в готелі “Європейський двір”, а потім в будинку, який нині називається “Вілла Тургенєв”.

Лазні для дуже важливих персон

Що ж вони тут робили, всі ці знаменитості? Та те ж, що і нинішні мільйонери. Відпочивали і лікувалися.

Курорт Баден-Баден став ще за римлян, які знайшли в 70-х роках I століття цілющі термальні джерела в мальовничих горах Шварцвальда. Вони побудували лазні для солдатів, обладнані масажними кабінетами і кімнатами відпочинку, а навколо — місто Civitas Aurelia Aquensis. В середині III століття не любили митися алемани і франки зруйнували купальні, і в середні століття неосвічені м’ясники використовували цілющі джерела для обмивки туш, а домогосподарки — для полоскання білизни.

Лікувальна сила баденської води була знову офіційно затребувана в епоху Ренесансу, і в 1507 році маркграф Крістоф I вперше ввів курортний збір — так званий “купальний пфеніг”. З тих пір і донині Баден-Баден залишається лікувальним центром для багатих людей — мабуть, ніде в Європі, а то й у світі, не зустрінеш стільки дорогих клінік на одиницю площі.

Втім, тут пропонуються оздоровчі процедури і за цілком демократичними цінами. В чудовий по красі Фрідріхсбад (“бані Фрідріха”) можна потрапити лише за DM30. Над його середнім порталом височать статуї Ескулапа і Гігієни, над ними — бюст великого герцога Фрідріха. Навколо безліч інших скульптур, оголених античних дам,— наочна агітація здорового способу життя. Можна спостерігати справжню “оголення” (у лазнях бувають змішані дні”). Крім купалень, є відділення, де лікують по системі аюрведа (ця найдавніша медична концепція, що налічує 5-6 тис. років, популярна в Німеччині останні 5-6 років). За додаткову плату можна замовити контрастний душ, акупунктуру, фіто – і таласотерапія. Особливо нам рекомендували підводний масаж в чотири руки (виконується під східну музику). Один з моїх супутників припустив, що його роблять два аквалангісти… Виявляється, все по-іншому — дві милі дами без підводного спорядження півгодини обробляють кожен шматочок твого розмоклого у ванні тіла так, що потім спиш як убитий (передбачені спеціальні кушетки).

Імена знатних персон, поправлявших здоров’я в Баден-Бадені, найлегше впізнати у готелях. Ось записи в книзі відвідувачів brenner’s Park-Hotel, датовані 1887 роком: великий князь Михайло, принцеса Вільгельміна, великий князь Микола Олександрович, майбутній Микола II, велика герцогиня Саксонська, герцог Мекленбурзький, принц Савойський. 1908 рік: Ксенія, сестра Миколи II, залишила подяку. 13 жовтня 1936 року: Гітлер заїжджав, але замість нього розписався Геббельс, рейхсміністр пропаганди — пан Бреннер намагався ухилятися від зустрічей з фюрером і теплих слів від нього не дочекався. У 1953 році приїжджали король Швеції Густав і Уоллес Віндзор, грали в теніс.

Ну, і сучасна історія — Ясір Арафат, Гельмут Коль, Тіна Тернер, Далай-лама, Борис Єльцин. За словами Ріхарда Шмітца, Наїні Йосипівні настільки сподобався президентський світ, що вона навіть попросила замалювати інтер’єр, щоб потім відтворити її у своєму домашньому гніздечку. Борис Миколайович залишив автограф простий і задушевний: “Спасибі за увагу і прекрасне обслуговування”.

Дуже цікава сторінка з 70-х. Уявіть, розписуються в книзі відомі політики, які прибули на зустріч послів держав. Доходить черга до супроводжуючого персоналу, і нікому не відомий чиновник з СРСР гордо ставить підпис вище всіх! Хтось Ігнатій Новіков, член делегації.

Широкі душі мільйонерів

Нинішні гості з Росії намагаються виправдовувати славу своїх попередників, демонструючи широту душі. Але іноді потрапляють не в такт сформованим правилам поведінки європейської еліти. За це про них складають анекдоти.

Одного нашого співвітчизника повели на екскурсію в казино. Враження не справило: “Ставки, — каже, — дуже маленькі: $20 тис. — навіть грати нецікаво”.

Два приятеля прибутку в Баден-Баден з Росії на особистих літаках (кожен на своєму) і замовили до прильоту з лімузину на брата. Немає проблем — у призначений час лімузини з шоферами підкотили до аеродрому (спеціально, до речі, побудованому для чартерів і приватних літаків). Приятелі сідають у машину до зустрічає їх гіда і направляються в готель — лімузинам ж велено їхати позаду. Наїздили таким чином на DM2000 — саме у стільки обійшлася оренда.

Російський громадянин, приїхавши в Баден-Баден (між іншим, виноробний район), побажав випити неодмінно швейцарського вина чисто конкретної марки. І довелося представнику місцевої турфірми вирушати в Швейцарію за пляшкою вартістю DM1000.
Рівно таку суму як залишив на чай персоналу готелю інший наш співвітчизник.

Персонал, звичайно, не відмовився, але про себе, напевно, похихикал. У цьому місті знайдеться чимало людей, для яких DM1000 — незначна сума (кожен сьомий за статистикою — мільйонер). Але кидатися грошима вважається тут моветоном.

І все ж росіянам деколи вдається по-справжньому вразити бувалих баденбаденцев. Наприклад, один громадянин заглянув в антикварний магазин і отоварився на DM500 тис. А відомий банкір залишив по собі теплі спогади в brenner’s Park-Hotel, оселившись на цілий місяць у президентському номері вартістю DM5000. Керівництво готелю здивувалося, але привітало себе з вдалою операцією — все-таки навіть в такому готелі DM150 тис. в коридорі не валяються.

Втім, є в Росії люди не бідніші за банкірів. Менеджер вельми дорогого готелю “Європейський двір” розповів, що у минулому році у них близько місяця жив і лікувався один російський губернатор — правда, він зареєструвався під псевдонімом. Взагалі, народ тут байдужий — головне, щоб підпис стояв і гроші були.

А ще один з наших олігархів мало не купив Нижній замок — колишню резиденцію баденських маркграфів. Дізнавшись під час екскурсії, що нинішній маркграф має намір продати замок за декілька мільйонів марок, олігарх тут же прийняв інвестиційне рішення. І, гуляючи з гідом по території, вже по-хазяйськи будував плани: “Так, цю вежу я знесу, це будівля — теж, а там буде сауна з гаражем…” Пам’ятник був врятований лише дивом — покупець раптом задався питанням: “А на фіга він мені здався цей кремль?”

А ось колишні росіяни не ламали, а будували. Коли в 1881 році народилася ідея побудувати в Баден-Бадені православний храм, то листки з закликом до пожертви були вивішені у всіх готелях міста. Ще раніше тут з’явилася православна каплиця у 1863 році молдавський князь Михайло Стурдза, що втік сюди від революції, побудував її в пам’ять про загиблого на дуелі сина.

Взагалі, багаті люди люблять будувати, особливо коли люблять. Кавовий король Герман Зинкель дуже любив Баден-Баден, а також свою дружину Жозефіну. І подарував улюбленому місту фонтан “Жозефіна” — він і тепер стоїть у парку “Розен гартен”. Парк, до речі, знаменитий тим, що на його території проводяться міжнародні змагання нових видів троянд. А першим його відвідувачем став Конрад Аденауер, який ці квіти дуже любив.

Ось так чудять мільйонери.

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here