Сьогодні населення планети зростає стрімкими темпами, і потреба в прісній питній воді лише зростає. Населення Землі на 25 квітня 2015 року досягло приблизно 7 мільярдів 289 мільйонів чоловік, а щорічний приріст становить приблизно 83 мільйонів чоловік. Дані вказують на щорічний приріст потреби у прісній воді в обсязі 64 млн кубометрів. Слід зауважити, що за період часу, коли населення планети зросло в три рази, використання прісної води зросло в 17 разів. Причому, за деякими прогнозами, через 20 років воно може збільшитися ще втричі.
У сформованих умовах встановлено, що вже кожна шоста людина на планеті відчуває нестачу прісної питної води. І ситуація з розвитком урбанізації, зростання населення, збільшення промислових потреб у воді і прискорення глобальних змін клімату, що призводять до опустелювання і зниження водозабезпеченості, буде лише посилюватися. Недолік води незабаром може призвести до розвитку та поглиблення вже існуючих глобальних проблем. А коли дефіцит перейде певний рубіж і людство нарешті зрозуміє всю цінність прісних ресурсів, можна очікувати політичної нестабільності, збройних конфліктів і подальшого зростання кількості проблем в розвитку економік країн світу.
Наявність води в достатній кількості, для задоволення потреб домашнього господарства, сільського господарства, промисловості та навколишнього середовища, залежить від того, як вода зберігається, розподіляється і використовується, а також від якості наявної води.
Говорячи про наслідки нестачі прісної води, варто зауважити, що вони можуть бути самих різних планів: від погіршення умов життя та розвитку захворювань аж до зневоднення і смерті. Нестача чистої води змушує людей використовувати для пиття воду з небезпечних джерел, яка часто просто небезпечна для здоров’я. Крім того, через брак води існує негативна практика зберігання води людьми в своїх житлах, що істотно може підвищити ризик забруднення та створення сприятливих умов для розмноження шкідливих бактерій. До того ж, однією з гострих проблем стає проблема гігієни. Люди не можуть належним чином митися, прати свій одяг і тримати в чистоті свої будинки.
Існують різні способи рішення даної проблеми, і в даному аспекті для країн, що мають великі запаси, представляються величезні можливості по частині витягання вигоди з свого становища. Однак, зараз вся цінність прісної води ще не призвела до роботи глобальних економічних механізмів, і в основному найбільш дієво працюють в даному напрямку країни з дефіцитом прісної води. Вважаємо за потрібне висвітлити найбільш цікаві проекти, та їх результати.
Так, наприклад, в Єгипті втілюється в життя найграндіозніший з усіх національних проектів – “Тошка” або “Нова Долина”. Будівництво триває вже протягом 5 років і до 2017 року планується завершення. Роботи дуже затратні для економіки країни, але перспективи представляються дуже глобальними. 10% води з Нілу буде перенаправлено станцією що будується, в західні регіони країни, і площа придатної для житла землі в Єгипті збільшиться на цілих 25%. Більш того, будуть створені 2,8 мільйона нових робочих місць, та більше 16 мільйонів чоловік будуть переселені в нові проектовані міста. У разі успіху цього амбітного проекту стане можливим повторний розквіт Єгипту як розвинутої держави з зростаючим населенням.
Є й інший приклад водної інфраструктури, що активно розвивається при відсутності власних ресурсів. Різні шляхи боротьби з водною кризою серед країн Перської затоки стали можливі з середини XX століття завдяки нафтовому буму. Стали споруджуватися дорогі заводи з опріснення води, і в результаті на даний момент Саудівська Аравія і ОАЕ відрізняються найбільш солідними обсягами опріснення води не тільки в регіоні, але й у світі. За даними Arab News, Саудівська Аравія щодня використовує 1,5 млн барелів нафти на своїх опріснювальних установок, які забезпечують 50-70% прісної води в країні. У квітні 2014 р. в Саудівській Аравії відкрився найбільший у світі завод, що виробляє 1 млн куб. м води та 2,6 тис. МВт електроенергії на добу. Крім цього, всі країни Затоки мають розвинені очисні системи для утилізації і повторного використання забруднених вод. В середньому відсоток збору стічних вод варіюється від 15% до 70% залежно від регіону; найвищі показники (100%) демонструє Бахрейн. Що стосується використання очищених стічних вод, то в цьому лідирують Оман (100% зібраної води використовується повторно) і ОАЕ (89%).
У найближчі п’ять років країни Затоки планують інвестувати в подальше забезпечення свого населення прісними ресурсами близько 100 млрд доларів. Так, Катар оголосив про виділення 900 млн доларів. на будівництво до 2017 р. резервуарів для зберігання семиденного запасу води. Більш того, країни РСАДПЗ домовилися про будівництво трубопроводу вартістю 10,5 млрд дол. протяжністю майже 2000 км, що з’єднає країни Затоки. В проект включено будівництво в Омані двох опріснювальних заводів по виробництву 500 млн куб. м води, яка буде постачатися по трубопроводу райони РСАДПЗ, що відчувають потребу в опрісненій води. Як ми бачимо, зусилля, спрямовані на боротьбу з проблемою у країн з сильним дефіцитом прісної води величезні.
Серед країн-лідерів на даний момент робиться не так багато зусиль у цій галузі. Як це часто буває, поки що проблеми немає, здається, що й не потрібно приділяти увагу чинникам, що можуть призвести до її утворення. Ми припустили кілька заходів, що сприяють поліпшенню внутрішньої ситуації у країн-лідерів і подальшого економічного збагачення.
В першу чергу необхідно забезпечити стабільну фінансову підтримку водного сектору в країні. Для цього необхідно формувати економічний механізм водокористування на національному та міждержавному рівнях. Фінансування водного сектора за рахунок різних джерел має покривати його витрати з урахуванням перспектив подальшого розвитку.
При цьому повинна бути забезпечена адресна соціальна захищеність населення. Широке залучення відповідними стимулами приватного підприємництва у вирішенні проблем водного сектора має велике значення. Прогресу у водному фінансування сприятиме державна підтримка виробників відповідних матеріальних ресурсів і власників систем водопостачання та санітарії шляхом дотацій, субвенцій, пільгових кредитів, митних та податкових пільг.
Також слід приділити увагу навчанню персоналу сучасним інноваційним технологіям по збільшенню привабливості водних та екологічних проектів, для міжнародних донорів, та прийняття заходів щодо забезпечення доступності кредитів – все це теж сприятиме прогресу.
Крім цього, необхідно посилення зовнішньої фінансової допомоги регіонам світу, для чого доцільно зробити оцінку фінансової потреби кожної країни з розкладом за джерелами фінансування та за напрямами (водопостачання, санітарія, зрошення, гідроенергетика, селезахист, рекреація тощо). Буде потрібна велика робота для розробки інноваційних фінансових механізмів. Наприклад, можна розробити як внутрішні, так і міжнародні донорські програми, які будуть вкладати капітал у розвиток людського потенціалу, та надання допомоги нужденним у прісній воді, та які в майбутньому допоможуть забезпечити країнам-лідерам впевненість в необхідності розвитку економічних механізмів у сфері забезпечення прісними ресурсами.
Прогнози експертів
За прогнозами, запаси прісної питної води далеко не безмежні, і вони вже підходять до кінця. Згідно з дослідженнями, до 2025 року більше половини держав планети або відчують серйозну нестачу води, або відчують її недолік, а до середини XXI століття вже трьох чвертям населення Землі не буде вистачати прісної води. За підрахунками, приблизно в 2030 році 47% населення планети будуть існувати під загрозою водного дефіциту. При цьому до 2050 р., значно збільшиться населення країн, що розвиваються, в яких вже сьогодні води не вистачає.
З найбільшою ймовірністю першими залишаться без води Африка, Південна Азія, Близький Схід і Північний Китай. За прогнозами, тільки в Африці до 2020 р. з-за змін клімату в даній ситуації опиниться від 75 до 250 мільйонів чоловік, а гостра нестача води в пустельних і напівпустельних регіонах викличе стрімку міграцію населення. Очікується, що це торкнеться від 24 до 700 мільйонів чоловік.
Нестачу прісної води останнім часом відчувають і розвинені країни: нещодавно сильні посухи в США привели до дефіциту води на великих територіях Південно-Заходу і в містах на півночі штату Джорджія.
У підсумку, на підставі всього вищесказаного ми розуміємо, що необхідно докладати якомога більше зусиль для збереження джерел прісної води, а також для пошуків можливих, економічно менш витратних шляхів для вирішення проблеми нестачі прісної води в багатьох країнах світу, як у сьогоденні, так і в майбутньому.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
