Свобода – природний стан людини.
Але навіщо вона потрібна чітко розуміють тільки ті, хто знають, що хочуть зробити, сказати, заспівати.
Це люди-творці. Ті, хто в житті займають проактивну позицію.
Потрібна свобода, для них питання навіть не стоїть. Це для них як повітря для людини, що вода для риби, як грунт для рослини.
Без свободи немає життя.
Але таких людей одиниці на сотні, якщо не тисячі чоловік населення, які займають вичікувальну позицію, ведуть реактивну життя.
Цим незрозуміло навіщо свобода і в кризових ситуаціях вони цілком готові обміняти її на обіцянки безпеки і стабільності.
А деякі взагалі тільки й мріють обміняти її на тепле місце при погоди. Холуї називаються.
Втім, більшість населення це все ж «ковбасники», ті для кого матеріальний достаток на першому місці.
У супер-європейської Німеччини в 30-х народ навпроти з превеликим задоволенням обміняв свободу на «стабільність і імперську велич». Ті хто не погодилися і не встигли емігрувати, поїхали в концтабори.
У 1945 німців протверезили і тепер вони теж переконані, що без демократії немає процвітання, тобто все тієї ж ковбаси.
Власне і свободою «ковбасники» користуються своєрідно.
Здивувати, заради власної розваги створити проблеми сусідам. Свобода ж.
Ще один капітал. Треба користуватися.
Творця такого не треба. Він творить і для себе, і для світу, і для Бога.
Цим людям не треба нагадувати, що твоя свобода закінчується там, де починаються права твого ближнього.
Стадо отримало свободу – страшне явище.
До чого це я?
А до того, що різко актуальними зараз суперечками про те, чи потрібна Росії демократія або міцна рука, стоять все ті ж істерики ковбасників.
Одні переконані, що без демократії будуть жити бідно і пропадуть без імпортних товарів.
Інші кричать, що тільки закрившись від зовнішнього світу зможемо самообеспечиться ковбасою.
Чому і ті і інші обманутся в очікуваннях.
Якщо ви просто задаєте собі питання: «Навіщо мені свобода?», значить ви один з тих, хто живе лише щоб набити собі черево.
На жаль.
Але вже сам факт такого питання говорить про те, що в «консерваторії щось треба підправити».
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
