Uncharted: The Lost Legacy

Чутки про те, що після Uncharted 4: A Thief’s End нас буде чекати сюжетне доповнення, схоже з Left Behind для The Last of Us, витали в повітрі ще до виходу основної гри. У всіх інтерв’ю Naughty Dog заявляли, що четверта частина поставить крапку у пригодах Натана Дрейка, що б це не значило. Пізніше ми дізналися, що розробники настільки захопилися процесом створення нового проекту, що невелике сюжетне доповнення розрослася до масштабів самостійної гри, не потребує наявності оригіналу. І, як би нам не хотілося, але знакова для серії цитата сера Френсіса Дрейка «Велике починається з малого» – тут не дуже доречна…

Подвійний удар по Лару Крофт.

З часів The Last of Us, Naughty Dog засвоїли наступне: для пожвавлення головного героя необхідно приставити до нього напарника, через взаємодію з яких буде розкриватися головний персонаж, і потім посіяти всередині дуету невеликий конфлікт. За словами розробників, з вибором головного героя визначилися швидко – Хлоя Фрейзер, знайома нам по Uncharted 2: Among Thieves. Вибір непоганий і, в принципі, очікуваний – багато задавалися питанням, що ж сталося з Хлоєю після другої частини. А ось вибір напарника, вірніше напарниці, навпаки – несподіваний. Зустрічайте – Надін Росс – одна з антагоністів четвертої частини серії. На перший погляд, тандем вимальовується цікавий. Дія відбувається в Індії, де наші героїні полюють за древнім артефактом «Бивень Ганеші», колись був символом влади Хойсальской імперії, а нині представляють величезну цінність. І, за законами жанру, вони, звичайно ж, не єдині, хто бажає роздобути цей скарб.

Обидві дами з характером і зі своїми «тарганами».

Крім очевидної спраги наживи, у героїв є і інші мотиви: для Хлої справа має найбільш особистий забарвлення – це можливість закінчити працю отця археолога, а також примиритися зі своїм минулим; для Надін – можливість знову заявити про себе і повернути контроль над своєю приватною військовою кампанією, а що до головного лиходія ігри, Асава, то його справжні мотиви розкриваються нам не відразу, але вони досить архитипични. Він вважає себе нащадком великих королів Індії, які мають права на ці землі, і пригноблює свій народ заради профіту. Війна – «річ», як ви знаєте, витратна, а такий артефакт являє собою вагоме капіталовкладення.

Схвалення Дрейка.

Вже після 10 хвилин гри починаєш виправдовувати рішення розробників присвоїти The Lost Legacy статус повноцінної гри. Самі посудіть – нам не просто розповідають ще одну історію у вже знайомих локаціях, але переносять в абсолютно нову опрацьовану до дрібниць місцевість зі своєю історією і культурою! Незважаючи на те, що місце Нілу Дракмана в кріслі креативного директора зайняв Шон Эскейг, оповідання в грі вибудувано на вищому рівні! Під стати оригіналу, ролики тут плавно і плавно перетікають в геймплей і назад. Жодних дозагрузок. Камера обирає найбільш вигідні ракурси, не забуваючи зосереджувати нашу увагу на місцевих красу.

Дизайн локацій в Uncharted, як завжди, вражає.

У технічному плані Uncharted залишається однією з найкрасивіших ігор сучасності. Місцеві пейзажі вражають своєю реалістичністю, а детально пророблена архітектура майже не залишає шансу пройти повз, не зробивши знімок. Це, до речі, помічає і Хлоя, роблячи чергове фото на свій телефон – досвід подорожі по екзотичних місцях у неї явно менше, ніж у Дрейка.

Як і в Uncharted 4, історія The Lost Legacy складається з глав, при цьому гру можна також умовно розділити на кілька актів, один з яких представляє собою велику відкриту для досліджень територію оцінять ті, кому не вистачило «покатушек» на джипі в Мадагаскарі з оригіналу. Для того, щоб ми гідно оцінили виконану студією роботу над ландшафтом, Naughty Dog додали в цю локацію необов’язкові завдання по збору стародавніх знаків. Деякі з них видобуваються досить легко, інші вимагають вирішення звичних для серії головоломок. В нагороду ми отримуємо досить корисний перк, якого багатьом не вистачало в кожній грі серії.

Сум’яття Дрейка.

Ігровий процес The Lost Legacy не містить в собі практично нічого нового. Ті нововведення, які все ж таки є в грі, настільки необов’язкові і вторинні, що все-таки хочеться назвати проект Доповненням. Але не подумайте – геймплей в грі на вищому рівні! Битви з противником все також захоплюючі й різноманітні, а локації багаторівневі і продумані. Штучний інтелект супротивників радує, як і шутерная складова. Але в цьому немає заслуг самої The Lost Legacy. Це пряма заслуга Uncharted 4 і її творців, сформували настільки міцний фундамент з core-механіки, що на ньому можна було б побудувати ще пару-трійку таких ігор (можна, але не потрібно).

Злом замків – одне з небагатьох нововведень в грі.

Найбільші зміни в геймплеї можна спостерігати в моменти близького бою з супротивниками. Ще в першому ролику, показаному на PS Experience 2016, ми бачили, що в сутичках дівчата вимушено б’ються спина до спини, спритно взаємодіючи один з одним – це і уявлялося основним лейтмотивом бойової системи нової гри Naughty Dog. Але раптом виявилося, що це працює лише в певних моментах, так і по одинці, у відкритому бою кожної з героїнь немає рівних! В здібностях Надін сумніватися не доводиться – вона колишній мілітарист, але що щодо Хлої? Обидві дівчини, безумовно, міцні і підготовлені, але адже і протистоїть їм не зграя хлопчаків. Все це дійство народжує в голові суперечливі почуття, виправити які допоможе високий рівень складності, що підштовхне вас до скритному проходження. Згадувати, що ми управляємо дівчиною, а не «надевшим спідницю» Дрейком починаєш лише в момент рукопашної сутички з Асавом – там дійсно видно, що поодинці ні однієї з героїнь не впоратися з лиходієм.

Спадщина Дрейка.

На жаль, історія, показана у Uncharted: The Lost Legacy, нічого не означає для самої Uncharted 4 – це можна вважати ще одним виправданням рішення розробників змінити позиціонування проекту. Можна було б сказати, що вона повністю її ігнорує, якби персонажі періодично не згадували у своїх розмовах Натана. У цьому сенсі стежити за розвитком взаємовідносин Надін і Хлої не настільки цікаво, як, наприклад, за відносинами Еллі і Джоела все тієї ж The Last Of Us або Натана і Сема з Uncharted 4. І справа тут не в тому, що малий хронометраж не дозволяє нам перейнятися персонажами. Адже навіть відносини Еллі і Райлі з доповнення-пріквела Left Behind являють собою більший інтерес, оскільки допомагають глядачеві краще зрозуміти майбутнє поведінка Еллі, її мотиви, переживання і почуття. Взаємовідносини Хлої Фрейзер і Надін Росс починаються як суто ділові та професійні і, за великим рахунком, такими залишаються аж до кінцівки.

До речі, говорячи про кінцівці. Кожна частина Uncharted запам’яталася нам масштабними екшен-сценами, наприклад, поїзд з Uncharted 2 і літак з Uncharted 3. The Lost Legacy не стала винятком із правил – у ній є Wow-моменти, які вам запам’ятаються надовго! Особливо якщо таких вам було недостатньо Uncharted 4.

Uncharted: The Lost Legacy ніяк не можна назвати поганою грою, але і до звання дуже гарною вона, на жаль, не дотягує. Тим не менш, її сміливо можна назвати дивним DLC. Це гідний вихід Naughty Dog на біс для тих, кому A Thief’s End здалося мало. У грі, безумовно, є чудові моменти, які заслуговують уваги кожного фаната серії без винятку, але нових і дійсно оригінальних ідей в ній немає. Все це ми вже бачили. Але головна проблема The Lost Legacy в тому, що вона намагається бути повноцінною грою серії після Uncharted 4 – планки, здолати яку буде дуже важко не тільки іншим игроделам, але і самої Naughty Dog.