Немає нічого тріумфальніше для вченого, ніж момент, коли теоретичні викладки підтверджуються практичними дослідженнями. Особливо, якщо між ними лежить кілька десятків років вдосконалення технологій і інструментів. Ще в минулому столітті астрофізики здогадувалися, що велика частина реальної або баріонної матерії повинна бути зосереджена десь між галактиками і зірками. Але розгледіти її вдалося лише сьогодні.
Для розуміння масштабів відкриття: по поточній моделі світобудови Всесвіт на 95 % складається з загадкової темної матерії, плюс темної енергії, а решта 4,6 % – це звичайна, звична нам матерія з електронів і протонів. Але коли учені порахували кількість речовини в зірках, гарячих газах галактичних скупчень і в міжзоряному середовищі, його там виявилося на 50 % менше, ніж потрібно. Де сховалося інше?
Виявилося, що речовина є, але з-за вкрай низької щільності «побачити» її неможливо. Довелося задіяти ефект Сюняєва-Зельдовича, який описує зміни світіння реліктового випромінювання при взаємодії з гарячим, але невидимим газом міжзоряних пустот. Дані з орбітальної обсерваторії Plank для 260 000 пар галактик показали між ними простяглися тонкі газові нитки, в яких зосереджені відсутні 50 % реальної матерії.
Учені не просто нібито знайшли зниклу матерію Всесвіту, вони ще раз підтвердили і уточнили модель її пристрою. Багатовимірна система з великими і дрібними вузлами, створеними гравітаційними силами, між якими простяглися незримі стійкі зв’язки. Фундаментальні теорії, деяким з яких більше півстоліття, отримують своє підтвердження – всі ми краще дізнаємося, як влаштований світ навколо.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
