При пошуку нових потенційно жилих планетарних тіл астрономи завжди звертають увагу на один аспект – наявність або відсутність на цьому планетарному тілі води. Вони так звикли. На Землі є вода, й вона є важливою та невід’ємною частиною підтримання життя на нашій планеті. Тому будь це дно океану Європи (мова про супутнику Юпітера, а не про частини світу) або рідкі метанові озера Титану – ми завжди звертаємо увагу на наявність нехай навіть не води, але якоїсь рідини. Але чи так це важливо насправді? Нове дослідження, проведене Університетом штату Вашингтон (США), говорить про те, що життя може існувати навіть при мінімально доступній кількості рідини, а значить може існувати й на таких планетах, як сухий Марс.
Результати цього дослідження були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. В них у якості прикладу наводиться найбільш посушлива область, найбільш посушливій пустелі на нашій планеті – південноамериканської пустелі Атакама. Тут десятиліттями не буває ніяких дощів. Особливість перуанських течій охолоджує нижні шари атмосфери та створює температурну інверсію, що перешкоджає випаданню опадів. У кращому разі їх щорічний показник не перевищує 50 мм. Іншими словами, перед нами ідеальний аналог поверхні Марса.
Як взагалі в таких умовах може існувати життя?
Вченим відомо, що навіть у таких вкрай сухих умовах зустрічається мікробне життя, але раніше дослідники не були впевнені в одному: є ареал їх проживання рідним для цих мікробів, або ж вони сюди мігрували завдяки погодним факторам. В рамках нового дослідження вчені прийшли до висновку, що в цій пустелі дійсно є постійна присутність мікробного життя.
При відвідуванні Атаками в 2015 році після одного з вкрай рідкісних дощів вчені стали свідками справжнього розквіту мікробного життя в місцевому ґрунті. Коли дослідники повернулися сюди через два роки, то в зібраних зразках ґрунту вони знайшли ті ж самі мікробні спільноти. Правда останні стали висихати та впадати в свого роду сплячку в очікуванні нового дощу.
«Завжди цікаво відправитися в місця, де, на думку людей, просто ніщо не здатне вижити, та в підсумку виявити, що життя все-таки якимось чином знайшло спосіб це зробити», — коментує вчений Дірк Шульце-Макуч з Університету штату Вашингтон.
Шульце-Макуч очолив це дослідження та зробив його частиною своєї роботи з вивчення найстійкіших організмів, здатних виживати в найважчих умовах навколишнього середовища на Землі. Їх вивчення може допомогти зрозуміти, як життя могло б поширитись у Всесвіті.
«Якщо відкинути відсилання до фільму «Парк Юрського періоду», то наше дослідження вказує на те, що якщо живі організми здатні виживати в найбільш посушливих регіонах нашої планети, то, цілком можливо, життя могло з’явитись і зберегти свою присутність і на тому ж Марсі», — додав учений.
Звичайно ж, результати дослідження не дозволяють зробити остаточний висновок про те, що марсіанське життя веде якесь дуже таємне існування. Тим не менш, вони вказують на наявність такої можливості. Пояснюється це впевненістю вчених у тому, що в минулому на Червоній планеті була рідка вода. Марсіанські мікроби могли в цей час розвиватися, а коли Марс почав висихати, вони могли адаптуватися до мінливих умов, піти глибше під поверхню й зрештою, так само як і земні мікроби, впасти сплячку. Оскільки Марс – планета, набагато холодніша за Землю, на ньому міститься безліч крижаних шапок. Вчені підозрюють, що якщо ці шапки якимось чином можна буде розтопити, то мікробні спільноти можуть знову «ожити».
Наступним кроком для вашингтонської команди вчених стане дослідження екстремально холодних областей, а також місць з високим вмістом солей, що, в свою чергу, дозволить прокласти нові паралелі з марсіанськими умовами.
«На Землі залишилося лише кілька місць, куди можна відправитися на пошуки нових форм життя, яким вдалося вижити в середовищах, що по суворості не поступаються марсіанським. Наше завдання полягає в розумінні того, як ці організми здатні виживати в таких умовах. Завдяки цій інформації ми зможемо зрозуміти, де насправді варто шукати життя на Марсі», — підсумував Шульце-Макуч.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
