Від нового проекту батька-засновника серії Resident Evil багато чекали, ні більше ні менше, а чергового перевинаходу жанру survival-horror. Перша The Evil Within вийшла грою неоднозначною. Її хвалили за візуальний стиль, але лаяли за слабку технічну складову і архаїчне управління. Ті гравці, які зуміли впоратися з ним, безжально «плювалися» від рваної зім’ятою подачі історії. Багато моментів у сюжеті, так і залишились не розкритими. Так, на частину запитань відповіли вийшли DLC, але разом з тим – з’явилися нові. Незважаючи на цілий оберемок проблем, гра від Tango Gameworks знайшла свою аудиторію. Сіквел отримав зелене світло, а ми з вами – ще одну можливість «зануритися» в прекрасний жахливий світ Шінджі Миками.
Зав’язка The Evil Within 2 була зрозуміла ще з перших роликів, показаних на Е3 2017. Через 3 роки після подій оригіналу, колишній детектив, Себастьян Кастелланос, так і не зумівши відпустити своє минуле, продовжує звинувачувати себе за смерть дочки і зникнення своєї дружини. Герой дізнається, що компанія Мобіус не полишила спроб зробити свою підконтрольну «матрицю», СТЕМ. Більш того, нове ядро, завдання якого-забезпечувати стійкість системи – це дочка Кастелланоса, Ліллі. Так-так, вона жива! З недавнього часу ядро перестало подавати сигнали – система дестабілізована. Незважаючи на те, що фізично Ліллі знаходиться в «нашому» світі, її свідомість втрачено всередині СТЕМ. Знайти свою дочку і врятувати її Себастьян може лише занурившись в штучний світ. І він, звичайно ж, погоджується. Не заради Мобіуса, але заради себе.
Структурно The Evil Within 2 також розділена на глави, при цьому зміст подається більш розмірено і послідовно, ніж в першій частині. У цьому одночасно і плюс, і мінус оповідання в грі, адже сюжет тепер цілком собі прямолінійний і однозначний. Тут майже не залишилося місця для різних версій і трактувань того, що відбувається.
Нової версії СТЕМ Tango Gameworks вирішили надати більш благородний образ. Тепер він являє собою спокійний, затишний маленький шматочок Америки з промовистою назвою «Union». Вірніше, був, зараз – це вивернутий на виворіт, розвалюється на частини і кишить різними жахливими створіннями шматочок пекла…
Юніон – ласкаво просимо додому
Локації в околицях Юніон являють собою так званий напіввідкритий світ. У процесі гри ми побуваємо в кількох районах міста і, за мірками The Evil Within, ці локації досить великі. Гра заохочує дослідження місцевості, а часом і примушує до цього. По-перше, таким чином можна наткнутися на другорядні квести, а також цікаві сюжетні вставки. По-друге – без цього вам просто не вижити. Майже в кожному завданні Себастьяну потрібно перетнути всю карту за оптимальним маршрутом, а потім ще і повернутися у вихідну точку. Тут відразу слід сказати, що в сіквелі, як і в оригіналі, відсутні швидкі збереження, але є чек-поінти, які тепер працюють справно – ще один засвоєний розробниками урок. Світ гри суворий. Ресурсів катастрофічно мало, а ворожих NPC досить багато, з-за чого ігровий процес в Юніоні найбільше нагадує The Last of Us. Неозброєним поглядом видно, що стелс-механіка перекочувала з гри Naughty Dog – приклад, треба сказати, гідний. Втім, на легкому рівні складності ваш геймплей цілком здатний перетворитися в класичний шутер від третьої особи.
Орієнтуватися у відкритому світі нам допомагає комунікатор – важливий елемент нової гри. Він дозволяє відстежувати побічні квести, тримати детективу зв’язок із зовнішнім світом, знаходити корисні предмети, а також дізнаватися подробиці подій, що відбулися раніше, доповнюючи таким чином загальну картину.
В місті є так звані притулку – певні точки на карті, всередині яких можна відновити здоров’я, випивши чашечку «біса хорошої кави», зберегти гру, а також прокачати зброю і самого персонажа. Вибір зброї не вражає уяву, але Within The Evil 2 все-таки не про стрілянину. У кожного виду зброї є чотири цілком стандартні категорії модифікацій: шкоди, скорострільність, швидкість перезарядки та обсяг магазину. Витратні матеріали, такі як патрони, стріли, аптечки, можна створювати з підібраних ресурсів. Проте з самого початку радимо зосередитися на характеристиках самого персонажа. У грі кілька гілок поліпшень: здоров’я, атлетизм, відновлення, скритність, а також навички володіння зброєю. До речі, в сіквелі Себастьян знаходиться в найкращій формі в порівнянні з собою ж в оригіналі – за замовчуванням доступно приблизно 6 секунд бігу проти 3.
З перших же хвилин гри відчувається, що студія попрацювала над керуванням, що не може не радувати. Левел-дизайн став більш логічним. Бачите перед собою збіговисько «зомбі»? Швидше за все, неподалік є пара бочок з бензином, яка непогано горить. Не вистачило патронів на чергового боса? Озирніться – поруч з дорогою є функціонуючий пожежний гідрант. Адже ви, звичайно ж, не забули «скрафтить» електричні стріли?
Psycho-Break
Але не думайте, що продовження Within The Evil являє собою суцільно умовно-відкриті локації. Коридорні рівні нікуди не поділися. В основному, саме в них розкривається вся фантасмагоричность того, що відбувається. Під час деяких сцен мимоволі замислюєшся про те, що грі не завадив би фоторежим. Зернистість і потертість плівки підкреслює кінематографічність відбувається, а заодно маскує деякі графічні недоліки. До речі, в цей раз розробники відмовилися від «чорних смуг» на екрані – вони відкриваються лише після першого проходження.
The Evil Within 2 наскрізь просякнута сюрреалізмом. Світ СТЕМа працює за логікою сну. Всередині нього можливо все. З цієї точки зору можна виправдати не тільки технічні проблеми проекту, а вони, на жаль, все-таки є, але навіть логічні нестиковки у сюжеті. Той рідкісний випадок, коли дійсно хочеться вірити, що в грі все навмисно, і навіть баги – це свідомий хід розробників.
СТЕМ зітканий з свідомостей тисяч самих різних людей. Серед них знайшлося місце і запаленого розуму психопатів, і сліпий прихильності релігійних фанатиків, збоченого світогляду діячів мистецтва і т. д. Але у світі, балансуючому на межі сну і реальності, найбільшу загрозу для Себастьяна є він сам. Головний герой не просто бореться з навідними жах супротивниками – він бореться зі своїми страхами, бореться з переслідуючими його примарами минулого і власним почуттям провини, намагаючись при цьому не з’їхати з глузду» остаточно. У цьому сенсі оригінальна назва гри, Psycho-Break, більш красномовне, а сама гра – це більше психологічний трилер, часом спритно маскирующийся під хоррор.
Події, що відбуваються в кульмінації ігри, вражають своїм напруженням пристрастей. Нам показують дії різних персонажів, які відбуваються паралельно, всередині СТЕМа і зовні. Драматичність епізоду підкреслює чудовий саундтрек від Масатоші Янагі. В голові так і спливають асоціації з фільмами Крістофера Нолана. Трохи більше таких моментів пішло б грі тільки на користь. Швидше за все, це не остання частина в серії, але нам чогось хочеться, щоб халепи самого Себастьяна підійшли на цьому до кінця… Герой досить настраждався.
The Evil Within 2 – це добре виконана робота над помилками. Це не хоррор в чистому вигляді, а скоріше психологічний трилер, але це точно не йде в мінус цій грі. Кінцівка залишає приємний післясмак, після якої хочеться процитувати головного героя: «Як таке взагалі приходить в голову?»
Оцінка грі: 3.7/5
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
