Історія про те, як Джон Скаллі корпорацією Apple керував

8 квітня 1983 року — 35 років тому — генеральним директором корпорації Apple став Джон Скаллі. Це призначення було перемогою Стіва Джобса, який вважав Скаллі своїм другом і людиною, що розділяла його погляди та прагнення, що володіє цінними та вкрай необхідними для молодої корпорації досвідом і талантами. Проте, подальша історія показала, що ця подія стала одним з найбільших провалів як для самого Джобса, так і для Apple в цілому.

Покоління Пепсі

«Ти хочеш все життя продавати цукрову воду або піти зі мною та змінити світ?» — саме цією фразою Стів Джобс після неодноразових спроб домігся-таки від Джона Скаллі згоди покинути пост президента PepsiCo та очолити Apple. І це далеко не було прагненням «допомогти одному реалізувати себе» Джобс взагалі не особливо був схильний до подібних жестів, воліючи бачити та використовувати потенціал оточуючих його людей заради досягнення власних цілей, не зважаючи на дружні відносини чи навіть відверто користуючись ними.

Історія про те, як Джон Скаллі корпорацією Apple керував

Так було і в даній ситуації. Комп’ютери переставали бути «мудрованою штукою для гиків», все більше перетворюючись в продукт масового споживання в бізнесі, освіті, будинку — з’являвся новий вид побутового приладу, доступного та зрозумілого звичайному користувачеві. А це означало, що стратегія продажів повинна змінитися та стати розрахованою далеко не тільки на радіоаматорів, програмістів-ентузіастів та інших членів комп’ютерних клубів, але в першу чергу на середнього споживача. Була потрібна масова реклама, розрахована на звичайних людей, стратегія продажів та інша «магія бренду».

І Джон Скаллі як ніхто інший підходив на роль провідника в нову еру споживання — це був чоловік, який зробив запаморочливу кар’єру в PepsiCo, зумівши серйозно похитнути лідерство Coca-Cola завдяки свіжим інноваційним поглядам на маркетинг і рекламу. Всього лише за десять років (1967 – 1977) Скаллі пройшов шлях від простого стажиста на фабриці газованої води в Піттсбурзі до поста президента всієї корпорації. І це була ще одна якість, так необхідна Джобсу — «своя людина», що володіє безмежним авторитетом у ділових колах, здатна знайти спільну мову з жадібними до прибутку акціонерами та партнерами Apple. Адже дивакуваті гіки з повадками хіпі сприймалися в бізнес-середовищі тих часів скоріше з подивом, ніж з захопленням, звичайним в наші дні.

Джон Скаллі погодився, чим здивував багатьох — проміняв президентський пост у поважній корпорації з майже столітньою історією на управління технологічним стартапом, що діяв у галузі, з заворожливими перспективами, але лякаючою невизначеністю.

Це вам не газована вода

Нещодавно Джон Скаллі був змушений публічно визнати:

У мене тоді не було достатньо досвіду, щоб оцінити, наскільки по-іншому вирішуються управлінські питання, якщо ви самі формуєте нову галузь, як було у випадку Білла Гейтса та Стіва Джобса, а не конкуруєте на усталеному ринку, де будь-яка помилка на вагу золота.

Це й було основним прорахунком — новоспечений глава Apple не зміг оцінити важливість неминучих в новій галузі ризикованих і нестандартних рішень. Замість цього, всупереч очікуванням Стіва Джобса, він прийняв сторону ради директорів, прагнучи навпаки мінімізувати ризики заради збільшення поточної прибутковості. Така позиція в підсумку призвела до цілого ряду фатальних помилок, за які компанія втратила вкрай важливі для комп’ютерної галузі 15 років, поступившись лідерством IBM PC і Microsoft.

Macintosh — переоцінений та недооцінений

Проект «Macintosh» був для Стіва Джобса вкрай важливий з багатьох причин. Тут було прагнення реалізувати особисті амбіції, та бажання довести консервативному раді директорів вірність свого бачення, прагнення це бачення майбутнього комп’ютерної індустрії реалізувати. Конкурентами даного комп’ютера повинні були екстремально дорогий комп’ютер Apple Lisa (від роботи над яким Джобса усунули — це в підсумку було питання особистої помсти), а також представлений 12 серпня 1981 року IBM PC 5150 — прадід всіх сучасних персональних комп’ютерів, який був досить громіздким, мав незручну для простого обивателя операційну системою з текстовим інтерфейсом (всім нині відома MS-DOS), але при цьому коштував від $1565 в мінімальній комплектації. Відповіддю повинен був стати яскраво рекламований, бездоганний з дизайну, компактний, простий та інтуїтивно зрозумілий для звичайної людини комп’ютер. І, що головне, доступний — Стів Джобс хотів представити Macintosh споживачам за ціною $1995 за комп’ютер, повністю готовий до роботи «з коробки».

Але Джон Скаллі вирішив інакше. Бажання чимшвидше окупити безпрецедентні по тим часам витрати на рекламу призвело до зростання ціни до $2495. Можливо, додаткові 25% до вартості не були б помітні на ціннику банки коли, але для комп’ютера в ті часи це було фатальною помилкою — у результаті Macintosh 128k, спочатку викликав захоплення у журналістів і його потенційних покупців, але виявився занадто дорогим для його технічних можливостей. Від комп’ютера за таку ціну очікували значно більшого, що незабаром призвело до хвилі критики та падіння продажів.

І ти, Брут?!

Другою колосальною помилкою Скаллі стало фактичне вигнання Стіва Джобса з ним же створеної компанії Apple. Той був роздавлений провалом продажу його дітища та вимагав зниження вартості Macintosh за рахунок компенсації витрат на рекламу з доходів від продажів Apple II — єдиного на той момент дійсно успішного продукту компанії.

Рада директорів був категорично проти. Вони воліли зберегти грошовий потік від «синиці в руках», а не підвищувати витрати на комп’ютер що погано продається. Ігноруючи той факт, що Apple II стрімко втрачав актуальність, а Macintosh мав усі шанси стати майбутнім корпорації.

На тлі провалу Apple III і Lisa це здавалося розумним. Якщо ти звик торгувати «цукровою водою». І Джон Скаллі став на бік ради директорів. Джобс спробував було влаштувати проти Скаллі «революцію», але в результаті сам був відсторонений від управління проектом Macintosh і позбавлений можливості приймати хоч скільки значимі рішення, в результаті чого 16 вересня 1985 року вважав за краще взагалі піти з Apple.

Я впевнений, що насправді існувало рішення, при якому ми обидва залишилися б в компанії, тому що до критичного моменту були друзями

— згадував пізніше Скаллі. Але після цього «критичного моменту» дружбі прийшов кінець, а зради Стів Джобс так і не пробачив йому до самої своєї смерті.

Фатальна поступка Microsoft

Ні для кого не секрет, що Білл Гейтс був натхненний графічним інтерфейсом прототипу Macintosh, з яким він ознайомився в процесі роботи його компанії над Microsoft Office та інших програмних продуктів, що готувалися для революційного дітища Стіва Джобса.

Гейтс побачив величезний потенціал GUI і спробував переконати Apple ліцензувати їх нову операційну систему для інших виробників комп’ютерної техніки — він був упевнений в тому, що дана ОС здатна стати стандартом індустрії.

Розрахунок Білла Гейтса був простий: чим більш поширеною буде система, тим більше копій програм під неї Microsoft зможе продати. Підрозділом Macintosh на той момент керував призначений туди Джоном Скаллі Жан-Луї Гассе — той самий, хто раніше поінформував раду директорів Apple про плани Стіва Джобса змістити Скаллі з посади. Новоспечений керівник не піддався спокусам, і тоді Гейтс вирішив «побудувати свій луна-парк» — 20 листопада 1985 року була презентована Windows 1.01.

Керівництво Apple було обурене таким нахабним «актом промислового шпигунства» і пригрозило Microsoft судом. У відповідь Гейтс висунув зустрічну загрозу: припинити роботу над програмним забезпеченням для комп’ютерів Apple, якщо його компанії не буде надана ліцензія на концепцію та елементи дизайну графічного інтерфейсу для використання в Windows. І Джон Скаллі погодився, що саме по собі ще не було великою помилкою — програми Microsoft істотно допомагали в продажах. Щоправда, безоплатна (!!!) позбавлена територіальних або тимчасових обмежень передача прав на користування — безсумнівно дивне рішення. Але найбільшою помилкою було інше: в ліцензійній угоді юристи Apple якимось чином проґавили одну важливий рядок: «і всіх майбутніх програмних продуктів Microsoft».

Словом, Джон Скаллі зовсім не очікував появи Windows 2.0, що стала ще більш схожою на операційну систему Macintosh, та ще й без жодного на те дозволу. 17 березня 1988 року він усе-таки подав на Microsoft у суд. Але 25 липня 1989 суддя Вільям Шварцер виніс рішення про те, що 179 із 189 зазначених у позові елементів інтерфейсу використовуються Microsoft в повній відповідності з раніше укладеною ліцензійною угодою, а інше не підлягає ліцензуванню взагалі. Ось так хитрий Гейтс нищівно обставив «продавця газованої води».

PowerPC, але не РС

На початку 90-х IBM запропонував компанії Apple спільно розробити власний RISC-процесор на основі створеної в надрах архітектури IBM POWER. Джону Скаллі ідея сподобалася, і він запропонував компанії Motorola, що традиційно постачала Apple процесори, приєднатися до проекту — так у 1991 році виник альянс AIM (Apple – IBM – Motorola) та лінійка процесорів PowerPC.

На той момент ідея перевести продукцію Apple на створений спільно з IBM процесор здавалася вкрай вдалою — компанія отримала один з найпотужніших процесорів на ринку, та ще й співпраця з IBM — довгий час головного конкурента Apple, чиє одне лише ім’я вже служило рекламою продукції. Але згодом Скаллі визнав, що це була одна з найбільших його помилок — адже вже тоді він міг віддати перевагу Intel. Якими б ризикованим не здавалися припинення співпраці з Motorola та відмова від альянсу з IBM.

Треба було повернути Стіва

Треба було просто сказати йому: «Стів, давай подивимося, як зробити так, щоб ти повернувся та очолив Apple». Я не зробив цього, й це жахлива помилка з мого боку. Сам не розумію, чому у мене не вистачило розуму зробити все правильно. А скоро я сам був звільнений

— таке визнання пізніше зробив Скаллі. Провівши більше десяти років на посаді президента Apple він міг та хотів спробувати повернути якщо не одного, то хоча б засновника компанії, але не зробив цього. 15 жовтня 1993 року сам Джон Скаллі був звільнений від посади. А компанії провела ще 4 роки «смутного часу», поки Стів Джобс не зайняв своє по праву крісло керівника Apple, нарешті отримавши можливість довести всім, що він був правий, а вони помилялися.

Епілог: пом’янемо добрим словом

Звичайно, не можна сказати, що у Джона Скаллі не було успіхів, нехай часом суперечливих. Наприклад, саме під його керівництвом у жовтні 1991 була представлена досить успішна лінійка ноутбуків Apple PowerBook, при розробці яких були враховані багато помилок їх попередника — Macintosh Portable (1989). У підсумку лінійка PowerBook з самої першої серії стала стандартом для всього класу подібних пристроїв, проіснувавши аж до 2006 року — презентації MacBook Pro з процесором Intel.

У тому ж 1991 році була представлена System 7 (Mac OS 7), що ознаменувала перехід до процесорів PowerPC. Система отримала не тільки кольоровий оновлений інтерфейс, що практично не змінився аж до Mac OS X, але й ряд досить істотних нововведень, включаючи визначену сумісність з ПК на рівні файлової системи та мережевих можливостей.

А трохи пізніше з’явилася ще й можливість перетворювати Мас у звичний PC за рахунок PCI плат розширення з Intel х86 процесором — виходив комп’ютер «два в одному». Перші подібні плати розширення були анонсовані в 1993, але надійшли у продаж (в комплекті з MS-DOS 6.2 і Windows 3.1) вже на наступний рік — після відходу Джона Скаллі компанії. А адже можна було просто перейти на Intel…

Також варто згадати кишеньковий комп’ютер Newton — саме Джон Скаллі був рушійною силою даного проекту та творцем самого терміна PDA (Personal Digital Assistant). Компанія витратила на розробку даного пристрою-близько $100 млн, але представлений в 1993 році Newton MessagePad не став успішним знову-таки через завищену вартість та сире програмне забезпечення, з постійними помилками в розпізнанні рукописного тексту.

Цей фінальний проект Скаллі можна було б назвати ще однією великою помилкою, але все-таки не можна не визнати, що MessagePad був дійсно революційним для свого часу продуктом. Звичайно, Стів Джобс, що повернувся в компанію, негайно припинив всі роботи над лінійкою Newton, керуючись багато в чому прагненням позбутися від спадщини «зрадника», але багато напрацюваннь в підсумку стали в нагоді при створенні нових продуктів Apple — iPhone і iPad.

Сам же Джон Скаллі досі не кинув сферу високих технологій, беручи участь в безлічі різних венчурних проектів. Наприклад, деякі можуть згадати анонсовані ним кілька років тому бюджетні смартфони Obi Worldphone. Правда, особливої слави вони не здобули. Але хто знає, що ще можна чекати від колишнього президента Apple?

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *