25 команд вийшли на старт Hyperloop Pod Competition, але лише трьом судилося дістатися до фіналу. Це мюнхенська Warr, канадська Paradigma і швейцарська Swissloop. Три команди, три різні технології, три цікавих результату, який поставлять подальший розвиток транспортної системи Hyperloop.
Правила конкурсу прості: є траса, труба з низьким тиском довжиною 1,25 км, яку потрібно проїхати максимально швидко. Учасники можуть використовувати той спосіб розгону капсули, що їм по душі, в розумних межах. Команда Warr сконструювала надлегкий (всього 80 кг) електрокар з движком потужність 50 КВт. Вони прекрасно все розрахували – ці ж інженери виграли минуле аналогічне змагання в січні.
Друге місце зайняв студентський колектив, який надихнувся проектом SpaceX. На старті вони використовували розгінний модуль, за аналогією з ракетою-носієм, а далі капсула летіла точно по центру труби за рахунок своїх аеродинамічних властивостей. Правда, їм вдалося розігнатися всього до 101 км/год проти 320 км/год у переможця – космічні технології на Землі не завжди є запорукою успіху.
Швейцарці ж не стали мудрувати і поставили на капсулу для Hyperloop реактивний двигун. Було багато шуму, втрат зв’язку і ризикованих моментів, а максимальна офіційно зафіксована швидкість становила лише 40 км/ч. І це наводить на думку, що ясного розуміння принципів роботи і розвитку системи Hyperloop в світі поки немає. Або немає єдності думок – той же Маск тролить учасників конкурсу, вдавано дивуючись, чому ніхто не розігнався до 1000 км/год в таких «тепличних умовах»?
Почекаємо наступного конкурсу, і подивимося, які висновки зробили для себе провідні фахівці в цій галузі.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.