Ностальгія працює. Тому в 2017-му ми дзвонимо по Nokia 3310, купуємо в автоматі жуйку Love is і газовану воду Dr. Pepper, після роботи йдемо дивитися «Термінатора-2», а вже вдома включаємо Sonic Mania. Платформер, зроблений так, ніби на дворі тисяча дев’ятсот дев’яносто якийсь рік, а картридж з грою куплений на чесно зароблені шкільними п’ятірками гроши.
Вперед — у минуле
Після вступного мультфільму, дуже схожого на телесеріал двадцятип’ятирічної давності, екрану вибору героїв і невеликої заставки родом з Sonic 3 включається… Green Hill Zone. Самий перший рівень самої першої частини з тією самою музикою, гонящей прямо в дитинство. «Ностальгиметр» зашкалює, ти затискаєш «вперед» і натренованої рукою освобождаешь маленьких звіряток з злих роботів, розбиваєш телевізори, збираєш золоті кільця і встрибуєш в іскристі німби бонусних рівнів.
Коли ж серце починає битися трохи спокійніше, а сльози вже не заважають приземлятися на голови кіборгам, помічаєш, що рівень наче підмінили. І побільше деталей, і бонусні локації з третьої частини, і міні-«бос» в кінці. Та захисні поля з Sonic & Knuckles, і канатні доріжки з шляхами, яких точно раніше не було. До відчуття ностальгії домішується відчуття новизни і бажання бігти вперед посилюється стократно. А коли на ненависній Chemical Plant Zone раптом з’являється пружинящее желе, вже не дивуєшся, але тільки радієш, неначе улюблений трансформер навчився перетворюватися не тільки в літак, але ще і в спорткар.
І після цього — раптово — один етап виявляється незнайомий. Ну як незнайомий — ти знаєш, що після серії мертвих петель взмоешь вгору, а потім оттолкнешься на пружині. І музика дуже точно поєднується з тим, що було п’ять хвилин тому, і доктор Роботнік в кінці так само винахідливий, як у Flying Battery Zone. І тоді розумієш — дитинство можна продовжити. На вісім старих зон в Sonic Mania зроблені чотири абсолютно нові. Начебто і небагато, але вони створюють просто шикарний баланс між спогадами і майбутнім, яке у Соника, виявляється, є.
Майстри-маніяки
І забезпечать це майбутнє фанати, адже саме їм SEGA доручила оформити повернення свого талісмана. Лідер розробки, австралієць Крістіан Вайтхад (Christian Whitehead), вже прославився перенесеннями їжачка на різні платформи, а маленькі студії Headcannon і PagodaWest займалися неофіційними проектами у всесвіті синього їжака. У підсумку, як і годиться справжнім майстрам-маніякам, розробники заглибилися в дрібниці — і нічого не зробили «для галочки». Зате, наприклад, додали фільтри під ЕПТ-телевізори, щоб досвід був ну зовсім автентичним.
Плюс створили чудові гоночні рівні в тривимірній графіці, схожі на Sonic CD. Тут треба наздоганяти літаючу тарілку з Смарагдом Хаосу, прискорюючись за рахунок синіх кульок. Сім смарагдів, якщо пам’ятаєте, дозволяють стати майже невразливим, ширяє над землею Суперсоником. Лисеня Тейлз і єхидна Наклза теж можуть отримати свою досконалу форму. Але для них найголовніше — можливість з’явитися на тих рівнях, де раніше цих героїв не було. По суті, Тейлз — це полегшений режим, а Наклза — ускладнений, так що напарники працюють ще й на баланс.
До того ж окрім основної кампанії і традиційних «спидранов» (Time Attack) в Sonic Mania можна носитися удвох. На розділеному екрані, прямо як в Sonic the Hedgehog 2. Прямо за тим же зонам. Головне — знайти другого ностальгуючого. Ще героям додали новий рух — воно дозволяє використовувати крутящую атаку (Spin Dash) відразу після стрибка. Знову дрібниця, а приємно.
При бажанні за деякі дрібниці Sonic Mania можна і насварити. По-перше, гра досить коротка — дюжина етапів проходиться, тобто проноситься, приблизно за п’ять годин. По-друге, тут все родом з 90-х, а тому для геймерів епохи Press X to win буде місцями складно, особливо якщо збирати смарагди і проходити за Наклза. І по-третє, кінцівка після такої чудової пробіжки може і розчарувати.
Грати Sonic Mania потрібно, попередньо для настрою включивши Beastie Boys, Bloodhound Gang, або що там у вас звучало двадцять років тому в плеєрі Walkman. Грати Sonic Mania потрібно, якщо ви пам’ятаєте посиденьки до ночі за Ultimate Mortal Kombat 3 і зламані шестикнопочні джойстики або якщо ваша перша Mortal Kombat була з припискою XL, а джойстик вже називався геймпадом. Грати Sonic Mania потрібно, якщо ви любите платформери або якщо ніколи не торкалися ні до одного з них. Одним словом, грати в Sonic Mania — потрібно.
Плюси: найкраща гра про синього їжака з часів лампових телевізорів і касетних магнітофонів.
Мінуси: шукати не дозволяє совість.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
