Sonic Forces: Огляд гри

Актуально для платформи: PS4

Вусатий захопив тиран планету та пригнічує всіх, хто не належить до його коханої раси. Лише жменька повстанців намагається протистояти жахливому расистському режиму, що базується на високих технологіях та перевертає живих істот у роботів. І здається, що без лідера Опіру, що отримав важку травму повстанці приречені… Ні, мова не про Darkness II, не про Гітлера, не про Вільяма Бласковіця та не про доберманів з кулеметами. Це Sonic Forces, Доктор Еггман і синій їжак. Доберман з кулеметом, правда, буде. Якщо ви його самі зробите.

Заєць, вовк, заєць, вовк, заєць, вовк…

Паралелі з Wolfenstein закінчуються швидко. Сюжет тут подається без іронії та дуже серйозний. Опір в особі різнокольорових звіряток збирається в обшарпаному підвалі та будує плани по відповідні атаки на об’єкти ворога. У масових сценах беруть участь сотні однакових пухнастиків зі зброєю в руках. Всі герої вимовляють дуже пафосні монологи або розігрують сценки, за які має бути соромно студентам першого курсу театрального вузу. Десь в центрі всієї цієї історії стоїть наш можливий доберман.

Точніше, наш кіт. Чи заєць. Хоча ні, вовк — ми ж хочемо, щоб як у Wolfenstein! Ви можете зробити свого аватара одним з приблизно семи видів тварин, та у кожного з них буде свій бонус. Котик, король Інтернету, після отриманого поранення зберігає дорогоцінне живуче колечко, а пташка не вміє літати, але може робити подвійний стрибок. Наш мовчазний герой буде брати участь у всіх сценках, а ще його (або її) можна одягнути як заманеться. Ідея з аватаром — дуже непогана, адже всесвіт Соніка розросся вже зовсім непристойно, а нових персонажів давати треба. Так нехай кожен підбере собі героя за смаком!

І кулемет теж. Точніше, не кулемет, а «віспон» — бластер, заряджений чарівними істотами, віспами, яких фанати пам’ятають ще з Sonic Colors. Не наділений особливими талантами, наш товариш може вибирати з десятків «гармат» — від звичайного вогнемета до мініатюрної чорної діри. До того ж «віспони» дають спеціальний прийом, типу тяжіння до розвішаних у повітрі кілець. Знову ж таки, ідея дуже непогана. Біда лише в тому, що етапи аватара, як правило, розраховані на конкретний віспон — але дізнатися це можна, лише ступивши на рівень. Один раз мені навіть довелося виходити із зони бойових дій, щоб змінити зброю.

Швидко та нудно

Тепер про те, як Sonic Team зіпсувала відразу дві непогані ідеї одним рішенням — зробити короткі та абсолютно позбавлені «челенджу» рівні. Навіть на високому рівні складності у вас буде мінімум проблем в отриманні гарного рейтингу. А проноситься майже будь-який з етапів хвилини за дві-три — в результаті з трьох десятків пробіжок складається тригодинна кампанія. Половину часу ви будете дивитися заставки для вихованців дитсадка. І начебто неясно, чому так вийшло. То занадто спростили у спробі зробити гру, що підходить для дітей, то всі хороші «платформні» ідеї залишилися в 90-х… Але факт в тому, що Sonic Forces настільки нудна, що я неодноразово змушував себе натискати на Х, щоб продовжити.

Хоча треба віддати належне — у команди розробників вийшло об’єднати тривимірні та двомірні етапи та переходи між площинами. І хоча пробіжки в 3D в основному складаються з атак з наведенням і розставлених всюди пружин та прискорювачів, окремі зони приносять те саме неймовірне відчуття швидкості та захоплюють. Ще так робить пара-трійка «босів» з небанальними тактиками. Непогані рівні є і за класичного Соніка, але вони в основному беруть ностальгією, а в цілому саме місії з видом збоку — найслабші. Тобто дійсно вийшла приблизно третина контенту.

У недавній Super Mario Odyssey опціональні завдання не поступаються основним і радують десятки годин після проходження. Тут теж повно побічних розваг. Але вони одноманітні, як місії, в яких треба просто пробігти ще раз вже закінчений відрізок, або явно зроблені «щоб було». Як і спеціальні та секретні етапи: ті й інші дуже короткі (максимум на хвилину), суто двомірні, й навіть в них ідеї повторюються, наприклад, нам не раз запропонують пострибати по будинках, та платформ, що вибухають.

Над прірвою — єжи

Довершує цей смуток фізика, що ну абсолютно не поєднується зі швидкісним геймплеєм. Жоден з персонажів не відрізняється піддатливістю, а нешвидкий аватар у своїх двомірних пробіжках ніби перебуває в невагомості або занурений в невидиме желе. До того ж, у героїв ну зовсім немає інерції, з-за чого деякі стрибки виходять зовсім не такими, як хочеться. Загалом, це найгірша фізична модель, що я бачив в серіалі, — навіть в Sonic the Hedgehog 4 було більш сприятлива.

Всі ці проблеми тим більш дивні, якщо знати, що над проектом працювали приблизно ті ж люди, що над Sonic Generations, та використовували вони той же движок. Sonic Forces вийшла настільки порожньою та неоригінальною, що навіть висміяти або витончено насварити тут нічого. Ідеї з 2011-го року нікого не приведуть в захват, позиціонування для всіх і кожного явно відлякує аудиторію 30-річних і навряд чи відволікатиме дітей від якогось «Щенячого патруля», тим більше що тема дружби обігрується тут і там на однаковому рівні.

Є ще фансервіс — явно для тих, хто полюбив Соника в нульових. Їм покажуть всіх-всіх-всіх героїв, навіть якщо вони не вписуються в логіку розвитку подій, для них у перший же день виходить Episode Shadow — тому що Шедоу крутий та взагалі. Ще їм видають мільйон шмоток за кожен рух, кожну виконану задачку. Будь-якого адекватного фаната такий потік свістелок змусить вигукнути: «Дайте побігати нормально!»

Добре ще, що до технічної сторони причепитися складно. Все стабільно працює, ніде немає таких багів, як Sonic Boom, частота кадрів не падає навіть в найдинамічніших сценах. Але чого падати, якщо графіка не сильно напружує навіть стару модель PlayStation 4? Та й щоб просто радіти стабільно працюючому виробу, треба дійти до якогось відчаю. Щоправда, до такого розпачу фанати Соніка зі стажем вже звикли.

***
Мені щиро шкода тих, хто купить цю гру за повну ціну. Мені щиро шкода шанувальників серіалу, яким рік від року пропонують справжній треш. І тим більш прикро, що нещодавно вийшла приголомшлива Sonic Mania, зібрана фанатами. Судячи з фінальних титрів, непорозуміння під назвою Sonic Forces робила половина Японії. Але у всіх цих людей вийшло другосортна розвага, що ледь-ледь дотягує до нижньої межі того, що можна назвати проходняком. Аватар не допоміг. Пора змінювати планету?

Плюси: хороша ідея з аватаром; вдале поєднання двомірних і тривимірних рівнів; окремі етапи вийшли дійсно драйвовими; фансервіс з кожної щілини.

Мінуси: коротка кампанія з мікроскопічними рівнями; одноманітний додатковий контент; жахлива фізика, найгірша в серіалі; безглуздий сюжет; немає реальної складності; фансервіс з кожної щілини.