Якщо розглядати нуклеотиди A, T, G і C як елементи опису та зберігання даних, аналоги 0 і 1 в двійковій системі числення, то створюється можливість закодувати з їх допомогою якусь інформацію. І записати, зберігши її в молекулі ДНК, яка складається з аденіну, тиміну, гуаніна та цитозіна. Саме це зробили вчені з швейцарського ETH Zurich.
Швейцарці вибрали для експерименту музичний альбом «Mezzanine» групи Massive Attack, один з найпопулярніших альбомів 1998 року. Але це всього лише 15 Мб даних, а найбільший обсяг інформації, записаної на ДНК – 200 Мб. Його створили в Microsoft, записавши у високій якості один з кліпів відомої музичної групи OK Go!
Для запису інформаційної молекули ДНК потрібно спочатку перевести двійковий код в четвериковий, але з обмеженнями щодо можливих зв’язків між нуклеотидами. Далі за кодом синтезується сама молекула ДНК, і це дуже довгий і трудомісткий процес. Із записом на носії на основі кремнію і близько не зрівняється, для масового використання на поточному етапі технологія не придатна принципово.
А в чому ж тоді її перевага? По-перше, колосальна ємність носія – 1 грам молекул ДНК може зберігати мільярд терабайт інформації. По-друге, будь-який фізичний носій з часом деградує та зношується. ДНК використовується для створення своїх незліченних копій з нових матеріалів, а тому апріорі «вічна». В обезвоженому стані молекула може зберігатися десятки тисяч років, а якщо використовувати генну інженерію, то будь-яку квітку або цвіль можна перетворити в «копіювальний центр», де записані колись на ДНК дані будуть відтворюватися природним шляхом.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
