Історія заборони на носіння зброї в Британії та результат

0
303
Історія заборони на носіння зброї в Британії та результат

Право володіти зброєю було гарантоване вже у біллі про права 1689 року. Правда, це “право володіти зброєю” вже тоді було точно в дусі англосаксів.

Справа в тому, що в ті далекі часи володіння зброєю скрізь було не тільки правом, але й ОБОВ’ЯЗКОМ кожної вільної людини.

А “білль про права” нового короля Вільгельма Оранського говорив про право володіти зброєю всім, КРІМ КАТОЛИКІВ. Відчуваєте запах англосаксонського порядку — не забороняв католикам, а гарантував право ВСІМ, крім католиків.

Як би те ні було, уже в вікторіанської Англії не залишилося жодних юридичних обмежень на володіння зброєю. Тобто зброя продавалася вільно — як тростину або парасольку. І ніхто не бачив в цьому проблеми. Зброя була дорогою річчю, і дозволити його собі могли тільки дуже забезпечені джентельмени. Міська босота воліла тихі і дешеві ножі і зашморгу.

У 1903 році в Британії вийшов так званий “Pistols Act”. Він вводив нові обмеження, треба визнати, розумні. Заборонялося носити зброю всякому, хто “drunken or insane” — “п’яниця або божевільний”. А так само вводилися ліцензії на зберігання вдома зброї зі стовбуром коротше, ніж дев’ять дюймів (~22см).

Все інше зброю (карабіни, пістолети з довгими стволами та інше) можна було спокійно зберігати вдома. Придбання ВСЬОГО зброї заснувалося абсолютно вільним. Так і треба сказати, отримати ліцензію на носіння тоді було простіше простого — фактично обіг зброї залишався вільним.

До Першої світової війни в приватних руках в Англії налічувалося більше чверті мільйона тільки ліцензованої вогнепальної зброї.

В середині 1910х був прийнятий новий закон “Firearms Act” — який зобов’язував реєструвати всі зброю, і, що найгірше, дозволяв поліції відмовити в праві на носіння і зберігання будь-якого, хто, на їхню думку “unfitted to be trusted with a firearm” (не заслуговує на довіру зі зброєю). Це було початком кінця.

Потім обмеження посипалися як з рогу достатку:

Наприклад, «Акт про підтримання публічного порядку», прийнятий в Англії 18 грудня 1936 р., забороняв БУДЬ-якій особі, яка присутня на публічному мітингу або бере участь у публічній процесії, мати при собі зброю. Винний у порушенні цієї заборони міг бути засуджений до тюремного ув’язнення на термін не більше 3 місяців або до штрафу, який не перевищує 500 фунтів.

1937 рік — новий Закон про вогнепальну зброю забороняє будь автоматичну зброю.

1967 рік — введені ліцензії для рушниць.

1968 рік — встановлюється плата за ліцензію на карабін.

1988 рік — заборонені всі напівавтомати, помпові рушниці, короткі рушниці з магазинами і будь-які самозарядні гвинтівки.

І, нарешті, Консервативний уряд у 1997 році вносить законопроект, що забороняє весь короткоствол, крім мелкашки .22.

Але, вигравши вибори, вносить поправку в законопроект забороняє і калібр .22.

Так у 1997 Англія стала країною без зброї.

Результат?

Передбачуваний — з 1996 по 2003 роки кількість злочинів із застосуванням насильства зросла в Англії на 88 відсотків; кількість збройних пограбувань – на 101 відсоток; кількість зґвалтувань – на 105 відсотків і вбивств – на 24 відсотки.

Показово, що 53% англійських пограбувань відбуваються, коли хто-небудь перебуває вдома, в Америці, де грабіжники визнаються в боязні збройних домовласників більше, ніж поліції, таких лише 13%.

Звіт ООН у 2002 помістив Англію та Уельс у верхні рядки таблиць кримінальності серед 18 розвинених країн. Через 5 років після загальних заборон на вогнепальну зброю злочинність з його застосуванням подвоїлася.

Як і було передбачено, ефектом криміналізації володіння зброєю стало те, що володіти нею стали тільки кримінальні елементи.

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here