У другій половині XX століття багато хто бачив в ядерній енергетиці запоруку успішного майбутнього людства. При цьому такі події, як аварія на АЕ Три-Майл-Айленд і навіть Чорнобиль, сприймалися ентузіастами лише як неприємність на шляху до ядерного процвітання. Однак в 2011 році відбулися дві речі. По-перше цунамі призвело до аварії на АЕС Фукусіма, з-за якої владі Японії довелося евакуювати місцевих жителів і витратити сотні мільярдів доларів на ліквідацію наслідків. По – друге, прогрес в області сонячної енергетики виявився набагато більш стрімким, ніж очікувалося.
Два ці фактори змусили задуматися про доцільність будівництва нових ядерних електростанцій. Провівши аналіз, ряд експертів прийшли до висновку, що фантазії про світ майбутнього з ядерною енергетикою найближчим часом не збудуться. Частково виною тому проблема з безпекою – однак вона не настільки істотна, ніж думає більшість людей. В результаті аварії на Фукусімі довелося евакуювати населені пункти, розташовані в радіусі 20 кілометрів – в загальній складності близько 160 тис. чоловік. Але недавні дослідження показали, що влада, можливо, перестаралася, і зараження виявилося менш масштабним, ніж багато хто думав. У той же час інші країни покращують технологію захоронення своїх ядерних відходів. Фінляндія ховає відходи глибоко під землею в контейнерах, які забезпечать безпеку відпрацьованого ядерного палива протягом 100 тисяч років. Франція, яка активно використовує атомні станції, також зберігає відходи глибоко під землею. Таким чином ядерна небезпека хоч і значна, але, ймовірно, менше, ніж багато хто вважає. І у порівнянні з викопним паливом – яка перетворює цілі міста в токсичні пастки, забруднює атмосферу гигатоннами вуглекислого газу і може призвести до величезних розливи нафти – ядерна енергія виглядає абсолютно чистою.
Найбільша проблема з атомними електростанціями це не їх безпеку, а їх вартість. Багато джерела енергії вимагають відносно невеликих початкових витрат. Для збільшення обсягів генерації сонячної енергії необхідно просто будувати більше панелей. Фрекінг також має більш низькі стартові витрати, ніж традиційне буріння нафтових свердловин. Але постійні витрати атомної енергетики величезні. На будівництво нової АЕС в США необхідно близько $9 млрд, в 1000 разів більше стартових витрат на початок видобутку сланцевих вуглеводнів, і в 3000 разів більше, ніж витрачено на будівництво найбільшої у світі сонячної електростанції. Витрати в $9 млрд є серйозною перешкодою. Це більше, ніж Apple Inc., найдорожча компанія в США, залучених у вигляді кредитів в 2016 році.
Атомні станції можуть побудувати лише гігантські корпорації, такі як General Electric Co. і Toshiba Corp., і тільки при серйозної допомоги уряду у вигляді кредитних гарантій. Важко зібрати гроші для проектів з гігантськими постійними витратами і тривалими термінами погашення, тому що вони за своєю природою досить ризиковані. Якщо щось піде не так, усі виділені кошти будуть втрачені. Якщо конкуренція виведе проект ООН на самоокупність протягом 5-10 років, фінансисти понесуть великі втрати. ПО ТЕМІ 3407 Є краби в «крабовому м’ясі»? Експерти дізналися, наскільки безпечно крабове м’ясо від виробників VICI, «Меридіан», «Санта Бремор» і «Діксі» Для ядерної енергетики це головний ризик – швидкий прогрес конкуруючих технологій. Сонячна енергія вже дешева, і продовжує дешевшати, в той же час акумуляція енергії також стає набагато більш доступною.
Якщо ці тенденції збережуться, то атомна електростанція, яка економічно доцільна сьогодні, опиниться на узбіччі протягом декількох років. Іншими словами повернути витрачені кошти буде практично неможливо. Що ще гірше, атомна енергетика не дешевшає. Недавнє дослідження показує, що в більшості країн витрати виробництво атомної енергії практично не змінилися за останні десятиліття. Незмінна або підвищується вартість будівництва АЕС, у поєднанні з різко дешевшають альтернативними джерелами енергії, означає, що будь-який, хто зважитися вкласти $9 млрд на будівництво атомної станції, сильно ризикує.
Ще одним ризиком є безпека – можливі аварії і витоку. Якщо терористи зможуть проникнути на АЕС і підірвати її, або хакери знайдуть «дірку» в програмному забезпеченні і викличуть збій у роботі реактора, руйнування може мати катастрофічні наслідки. Але ніхто не знає, наскільки будуть істотні наслідки цих загроз через 10 років. І навіть якщо ці ризики можна запобігти, то це, ймовірно, вимагатиме більших витрат. Так що ядерна енергетика не стала футуристичної технологією мрії, якою її малювали автори старих науково-фантастичних романів. Замість цього, це величезний, ризикована, даремна корпоративна праця. Колись людство, можливо, створить маленькі і дешеві реактори, і стара мрія про ядерну енергетику буде реалізована. Але якщо подібні технологій не з’являться, у атомної енергетики немає майбутнього.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
