Children of Zodiarcs – огляд гри

Children of Zodiarcs — з тих стилізованих під японські (і натхнених ними, звичайно) RPG, яких так багато сьогодні на ринку. Тут хлопчики й дівчатка б’ються з поганими дядьками, є покрокові бої і в цілому пізнавана, кілька мультяшна графіка, тому багато хто, побачивши гру, відразу починають порівнювати її з Final Fantasy Tactics і Shining Force. До того ж видає Children of Zodiarcs сама Square Enix — перед цим проект зібрав більше 100 тисяч доларів на Kickstarter, а потім отримав схвалення в рамках програми Square Enix Collective. Однак, якщо придивитися, у творіння Cardboard Utopia не так вже й багато загального з тією ж Final Fantasy Tactics, а в знайому формулу розробники додали здорову дозу настільних і колекційних карткових ігор.

Діти підземелля

Фразу про хлопчиків і дівчаток у випадку з Children of Zodiarcs потрібно розуміти буквально — тут під нашим управлінням перебувають троє дітей-сиріт убогих кварталів на чолі з юною злодійкою Нахми — вони промишляють тим, що крадуть скарби і реліквії у бридких дорослих багатіїв. «Бридкі дорослі» — теж в буквальному сенсі: вони всі тут порочні, корумповані і жорстокі. Один з місцевих вельмож, оточений натовпом стражників, обіцяє помістити голови підлітків на видному місці в своєму трофейному залі.

Крадуть наші герої у багатих, але несуть не бідним, а лідеру своєї банди, здоровому чоловікові з велетенською булавою за плечима. І той явно не краще інших дорослих — використовує дітей у власних цілях. Особливо його цікавлять стародавні реліквії, магічні Зодиарки, які колись стали причиною кровопролитної війни, а нині перебувають під посиленою охороною в містах, розділених на квартали для багатих і гетто для ізгоїв. І практично одразу стає зрозуміло, що рано чи пізно нашим юним злодюжкам доведеться розбиратися не тільки з багатеньких обраними (а також зі стражниками, іншими бандами і навіть з культистами-канібалами), але і зі «своїми», з тими, хто втягнув їх у цю справу.

Перцю ситуації додає той факт, що кожен з тріо героїв володіє своїми думками, характером і власною історією. Крім жорсткою, цілеспрямованою і відданою справі Нахми тут є невпевнений у собі, боязка зломщик і стрілок Пестер і білява Брайс, маг-недоучка з поганим характером і гострим алергією на дорослих. Між місіями, які ми вибираємо на глобальній карті, герої спілкуються, розповідають свої невеселі історії про те, як їх виховала вулиця, і згадують маму — незважаючи на досить яскраву картинку, атмосфера в Children of Zodiarcs доросла, сумна і жорстока.

Карти, кубик, два стволи»…

Втім, нашим діточкам теж пальця в рот не клади — за час проходження вони відправляють на той світ натовпу людей. Саме битви, а не розмови — головне блюдо Children of Zodiarcs.

З одного боку, це класична покрокова система бою: герої і вороги ходять по черзі, атакуючи, підліковувавши товаришів, накладаючи всякі посилення і штрафи або йдучи в глуху оборону. Але найголовніше, всі їх дії визначаються випадаючими картами — по мірі проходження ми відкриваємо нові і додаємо їх в свою колоду. Найближчий аналог такої механіки ми бачили в Warhammer 40,000: Space Wolf.

Є різні карти: атаки, підтримки або накладають на ворогів всяку гидоту — наприклад, обездвіжівающіе їх, примушують скинути все з рук або понижуючі удачу. Плюс особливі дії, що дозволяють, скажімо, на пару ходів піти у тінь, ставши майже невидимкою.

Крім того, кожен хід ми кидаємо кубики, як в якій-небудь грі. Але замість цифр на них — символи, додають до вибраного дії той чи інший пасивний бонус. Одні посилюють силу атаки, інші додають карти в руку, треті лікують персонажа (навіть під час удару), дають додатковий хід або активують особливий ефект. Сині символи ще більше збільшують позитивні бонуси, але можуть випасти і червоні, що дають, навпаки, штраф. Якщо результат все одно не влаштовує, дозволяють вибрати максимум два кубики і перекинути їх.

У кожного з героїв може бути кілька таких наборів кубиків, які тут фактично замінюють спорядження з пасивними бонусами, — ми вибираємо, якими екіпірувати персонажа, а по мірі проходження ці набори «прокачуються» і відкриваються слоти під нові. Є навіть можливість створювати кубики і замінювати в наборах одні символи на інші — так ми зменшуємо залежність від успіху, від того, що випаде на гранях.

Окремо — погано, разом — добре!

Виходить цікава суміш покрокової тактики, ККІ і «настільні ігри» з кубиками. Звичайно, як і практично у всіх межжанрових коктейлях, всі ці елементи в Children of Zodiarcs опрацьовані не так глибоко, як того вимагають сьогодні високі стандарти окремо взятого жанру.

Як покрокова тактика гра не може запропонувати чогось нового, а в наборі тактичних інструментів не вистачає деяких очевидних речей — побудова союзників поруч один з одним не дає їм бонусів, а вороги ніяк не реагують на пробігають прямо перед ними героїв і не відважують супутніх бадьорять ударів. Максимум потрібно враховувати варіант зайти в тил і нанести підвищений шкоди в спину. Крім того, часто що наші, що противники контратакують.

ККІ з Children of Zodiarcs теж простенька — варіанти формувати і редагувати свою колоду обмежені, а нові карти відкриваються поступово і за замовчуванням. Можливості щось додатково купити, обміняти або вибити рідкісну карту з ворогів немає. Для RPG тут надто примітивна «прокачування» — з отриманням рівнів автоматично підвищуються основні параметри персонажів. Та й вибір кубиків — слабка заміна повноцінної системи спорядження.

Однак, якщо скласти всі окремі елементи разом і розглядати Children of Zodiarcs комплексно, та ще й помножити це на приємну картинку і оркестровий саундтрек, записаний певною групою Vibe Avenue, то на виході виходить дійсно симпатична і багато в чому незвичайна гра, яку, незважаючи ні на що, хочеться пройти до кінця. Тим більше що навіть на нормальному рівні складності нам постійно кидають виклик — то змушують протриматися стільки ходів, то наказують як можна швидше хоча б одним персонажем дістатися до виходу і так далі. Чого грі зараз дійсно не вистачає, так це озвучення діалогів і нормальної камери. Будемо сподіватися, що це справа поправима.

Плюси: цікавий сюжет; добре опрацьовані сеттінг і персонажі; в цілому захоплююча механіка на стику тактики, ККІ і настільних ігор; симпатична картинка; оркестровий саундтрек.

Мінуси: тактика і елементи карткової гри не так глибокі, як хотілося б; примітивна «прокачування»; діалоги не озвучені; незручна камера, яку потрібно постійно вертіти.