Darkestville Castle – огляд гри

У наш час рідко зустрічаються гідні квести. Ось ігри з елементами квесту — завжди будь ласка, а проектів, створених за образом і подобою нестаріючої класики на кшталт Full Throttle, майже не випускають. Та й ті, що є, далеко не завжди виправдовують очікування любителів жанру. Коротше кажучи, для того, щоб в наш час з’явився по-справжньому хороший класичний квест, повинні зірки по-особливому зійтися, не інакше. Радійте — зірки таки зійшлися.

Кращий демон на селі

Знайомтеся, це Сід. Веселий шибайголова (дарма що одинокий сирота), любитель здійснювати різні дрібні і не дуже капості, гарненько відпочити і мріє коли-небудь досягти всенародного визнання. Правда, якихось осмислених кроків він до досягнення своєї мрії не робить і, якщо придивитися, воліє плисти за течією, сторонячись чийогось суспільства.

Якби Чувак з «Великого Лебовські» (Big Lebowski) був демоном і жив у Даркествилле, він виглядав би приблизно так само. При чому тут демон? Ах так, трохи не забув: Сід і є самий справжній демон — без душі, зате з величезними гострими зубами, якого хлібом не годуй, дай скоїти який-небудь жахливий злочин. Наприклад, розіграти місцевого мера або взяти грошей у борг і благополучно забути про це.

Незважаючи на досить дрібний масштаб претворяемих в життя пекельних планів, Сід все-таки повноцінний демон. У нього навіть є власний замок, який, як водиться, часом піддається атакам Всемогутніх Сил Світла і Добра. На щастя для нашого головного героя, його єдиний серйозний супротивник з числа місцевих жителів, Ден Типот, — куди більший роздовбай, та й взагалі той ще невдаха, що відразу помітно по його зовнішньому вигляду і поведінки. Інакше не бачити Сіду безтурботного життя на пару зі своїм улюбленим вихованцем — рибкою Домінго.

Втім, навіть у розтяпи Дена в один прекрасний день вистачає розуму звернутися до послуг професіоналів — команди мисливців за демонами. Після того, як ця трійця прибуває в Даркествилль, життя Сіда, так і всіх інших жителів, летить шкереберть — втім, основним винуватцем епохальних для міста подій стає сам Сід. Пригод вистачить усім, і ніхто не піде скривдженим!

Вкажи і клацни

При згадці словосполучення «класичний квест», як правило, згадуються в першу чергу шедеври жанру від великої LucasArts і не менш великого Тіма Шейфера (Timothy Schafer). Darkestville Castle продовжує славні традиції The Secret of Monkey Island, Full Throttle та інших розробок, створених за допомогою движка SCUMM. Простенький інтерфейс (точніше, практично повна його відсутність), оригінальний графічний стиль, point’n’click-геймплей, упор на персонажів, діалоги і головоломок різного ступеня складності і логічності рішення — якщо з допомогою машини часу перенести «Замок Даркествилля» років 15 — 20 тому, то гравці минулого помітять недобре хіба що при погляді на якість картинки.

Все просто — ходимо по локаціях, збираємо різні предмети, розмовляємо з іншими героями квесту, в численних діалогах намагаючись з’ясувати, що ж потрібно зробити, аби пройти далі. Предмети можна комбінувати один з одним і використовувати на об’єктах і персонажів; головне — здогадатися, як саме. Улюблена усіма оцінка квестів на логічність загадок в нашому випадку буде десь між «нормально» і «легке безумство». На самому початку затнутися на черговий задачці навряд чи вийде, особливо якщо уважно слухати і читати діалоги і опису, а ось в останній главі деколи доводиться діяти практично навмання.

Втім, зовсім вже зубодробильних загадок очікувати не варто — розробники не мають наміру зайвий раз мучити гравців. Зрештою, при бажанні можна підсвітити всі доступні для дії об’єкти на екрані і вирішити проблему простим перебором всіх можливих варіантів взаємодії з ними.

У кожному жарті є частка жарту

Графіка, особливо вибраний художниками стиль, звичайно, гідна самих утішних слів, але куди більшої похвали заслуговують сценаристи. Відмінний гумор, без перегинів у вульгарщину або чорнуху, але і не зовсім дистильований, — саме те для зрілого гравця. Квест, незважаючи на мультяшну обгортку і нескладний геймплей, не можна віднести до дитячих. Є тут і гостра сатира — одна бесіда з представником пригноблених меншин (в даному випадку це перевертень, а не те, що ви подумали) чого вартий. Але все в рамках пристойності — це не божевілля в стилі South Park.

Майже з самого початку ловиш себе на думці, що не хочеться пропускати жодної строчки в кожному діалозі — і не тому, що це необхідно для проходження. Навпаки, тут є другорядні персонажі, з якими розмовляти не обов’язково. Але майже всі розмови, а також єхидні зауваження Сіда викликає як мінімум посмішку. Є кілька дуже вдалих жартів, які можуть змусити розсміятися в голос, але і інші послужать відмінним джерелом гарного настрою. Похмурою гру точно назвати не вийде, що теж, погодьтеся, непогано.

Озвучка у вітчизняній локалізації, як не дивно, теж вийшла досить вдалою. Бажання переключитися на оригінал не виникло жодного разу, хоча і він традиційно хороший. А ось переклад тексту пару раз підкачав, причому в одному випадку досить дурна помилка може поставити в глухий кут при пошуку вирішення одного із завдань.

Єдиний по-справжньому неприємний мінус — це те, що пригода закінчується помітно раніше, ніж цього хочеться. Повне проходження без пропуску діалогів і з форою на розгадування всіх головоломок займе від сили 6-7 годин. Втім, Сід, а також інші мешканці Даркествилля можуть зустрітися нам ще не раз — квест у аргентинських розробників вийшов що треба, а значить, гріх не випустити продовження.

***
Гра вийшла в міру складною, з непоганим гумором, відмінною озвученням і стильною графікою — як раз те, що потрібно тим, хто скучив за цього жанру. Втім, і іншим можна придивитися до Darkestville Castle уважніше — вона може стати хорошим вибором для початківців.

Цікаво? Хочете отримати Darkestville Castle в подарунок? Пишіть про це в коментарях, і ми розіграємо п’ять копій гри серед наших читачів.

Плюси: вдалі жарти; яскраві персонажі; приємний музичний і звуковий супровід; відмінна локалізація.

Мінуси: мала тривалість; незначні огріхи перекладу.