У попередній статті ми розглянули всі користувальницькі версії Windows аж до Millennium — останньої версії, побудованої на монолітному ядрі. У Microsoft чудово розуміли, що тягнути далі ядро десятирічної давності не має сенсу, писати нове ядро з нуля — довго, і це може спричинити за собою втрату ринку (нагадаю, що на початку нульових у Apple був бум як нових Mac, так і нових MacBook), тому було прийнято рішення зробити власну версію Windows на ядрі NT, яке вже не один рік розроблялося для серверних систем.
Windows NT 3 — OS/2 від Microsoft
До моменту виходу Windows 3.0 відносини між IBM і Microsoft були напружені — перші не могли написати операційну систему під свої ПК без допомоги Microsoft, а ті, після успіху Windows 3.0, не бачили сенсу допомагати IBM писати OS/2. У підсумку до 1993 році Microsoft остаточно розірвала відносини з IBM, і замість загального API «всунула» в OS/2 власний, Win32, і назвала отриману систему Windows NT 3.
Ця система зовні дуже нагадувала Windows 3, але всередині була абсолютно іншою — нове ядро NT 3, підтримка нової на той момент файлової системи NTFS, підтримка графічного API OpenGL — загалом, це була кардинально нова система. Для звичайних користувачів вона підходила слабо, бо з DOS не товаришувала, а потрібних програм під DOS тоді було багато (майже всі, взагалі кажучи). А ось на потужних машинах ця система припала дуже до речі — ядро NT і файлова система NTFS творили чудеса, і дозволяли займатися обчисленням або ж піднімати сітку.
Windows NT 4 — Windows 95 для потужних ПК
Чергова серверна ОС, що мала інтерфейс Windows 95. Відрізнялася своєю крайньою невимогливістю до ресурсів, але мала величезні проблеми з налаштуванням та видаленням пристроїв, а так само з-за помилок в кеші частенько усувала всі NTFS-розділи на IDE-дисках і відновити їх було неможливо, бо це була єдина система, яка могла працювати з NTFS.
Windows 2000 — Windows NT для звичайних користувачів
Попередні версії Windows NT були націлені на серверний і високопродуктивний сегменти, і в Windows 2000, Microsoft вирішила поекспериментувати і випустити власну систему на ядрі NT 5, майже одночасно з цим для підстраховки випустивши ME на старому монолітному ядрі.
Зовні система нагадувала Millennium, але всередині, зрозуміло, все було інакше — була підтримка NTFS 3.0, EFS (файлової системи, що дозволяє шифрувати дані), нарешті-то з’явився робочий DirectX, служба каталогів Active Directory і веб-сервер IIS 5.0. І, зрозуміло, все це вимагало серйозних ресурсів, яких не мав рядовий ПК — наприклад, мінімальна частота процесора повинна бути 233 МГц, вимагалося 64 МБ ОПЕРАТИВНОЇ пам’яті і 2 ГБ на жорсткому диску. А рекомендовані системні вимоги анітрохи не відрізнялися від мінімальних Windows 10 зараз — це 1 ГГц процесор, 1 ГБ ОЗУ і 20 ГБ на диску! Все це призвело до того, що в середовищі “просунутих” користувачів Windows 2000 популярністю користувалася (по суті ядро від Windows XP, але без всяких «свістелок», і є підтримка двоядерних процесорів і до 3 ГБ ОЗУ), але досить багато звичайних користувачів взагалі не знали про існування такої системи і думали, що після 98 йде відразу XP.
Windows XP — система, яка буде жити вічно
Мабуть це перша система, яка не потребує представлення її як мінімум бачили всі користувачі інтернету. Саме в ній Microsoft зрозуміла, що більшості користувачів не особливо важливі можливості системи — їм важливо, щоб вона була user friendly. І XP це користувачам дала — помічник-скріпка (або собачка, або маг), гарний кольоровий GUI (замість сірих віконець), анімації, повідомлення, постійні підказки — загалом, з системою міг розібратися навіть досить далекий від ПК осіб.
А всередині це була та ж Windows 2000 (навіть мінімальні системні вимоги особливо не змінилися — тепер потрібно навіть менше дискового простору, всього 1.5 ГБ), хоча деякі зміни були — тепер нормально працює відновлення системи (вперше з’явилося в ME), з’явилося нормальне згладжування шрифтів ClearType), можливість швидкої зміни користувача, і, мабуть, одна з найбільш важливих функцій, з-за якої деякі користувачі продовжують користуватися XP — це нормальна підтримка майже всіх програм, написаних починаючи з Windows 95. Так що якщо ви, сидячи на 10ке, хочете без танців з бубном пограти в Fallout 2 або Civilization 2 — найпростіше поставити через віртуальну машину Windows XP і насолоджуватися класикою.
Так само варто окремо згадати систему Windows XP Professional x64 — система відмінно підтримує багатоядерність, обмеження в 4 ГБ ОЗУ немає, практично повністю невразлива для вірусів (захисні механізми від Vista, але от віруси обманюються на XP і не запускаються, а окремо віруси під неї не писали з-за малої поширеності). Ігри йшли так само, як і на Windows 7 x64, але система при чистому запуску «їла» всього 160 МБ ОЗУ! Загалом, це була відмінна система для тих, кому потрібно було вичавити максимальну продуктивність від ПК, не втрачаючи при цьому ніяких можливостей. На жаль — Microsoft закінчили її підтримку одночасно з х86 версією, так що Directх 11 і інших потрібних API під неї немає, так що на даний момент її ставити немає сенсу.
Windows Vista — найбільш невдала система від Microsoft
Після оглушливого успіху Windows XP і досить різкого розвитку як процесорів, так і відеокарт, Microsoft вирішила зробити нове ядро NT 6 з величезним доробком на майбутнє — воно, до речі, експлуатується навіть зараз, в Windows 10: Microsoft назвали його NT 10, але за фактом вона NT 6.4.
Зрозуміло, Vista з’явилася користувацька х64 версія системи, система розуміла і 6ядерние Phenom, могла працювати і з сотнею гігабайт ОЗУ — загалом, цю систему вже можна назвати відносно сучасної (якщо не брати ігрове застосування). Але ось на момент виходу в 2006 році у багатьох користувачів було, м’яко кажучи, подив: на їх ПК Celeron 800 МГц і 512 МБ ОЗУ Windows XP, звичайно, не літала, але працювала досить спритно. А ось Vista на такому залізі з працею запускалася і відчутно гальмувала. Більше того — якщо інтерфейс XP цілком собі нормально працював на простеньких відеокартах типу Riva TNT, то в Vista додали новий напівпрозорий інтерфейс Aero, який мало того, що вимагав підтримки DirectX 9, та ще нормально працював лише на ігрових відеокартах. Все це призвело до того, що система з’їдала левову частку ресурсів середньостатистичного ПК тих років, і багато хто, спробувавши Vista, поверталися назад на XP.
Так само системою були незадоволені і професійні користувачі — так, на їх Core 2 Duo з 2-3 ГБ ОПЕРАТИВНОЇ пам’яті і потужною відеокартки типу 6600 GT Vista працювала швидко, але були проблеми з софтом: Windows XP без проблем запускався весь зоопарк програм, написаних навіть під Windows 95. На Windows Vista толком не могли працювати програми і драйвера навіть від Windows XP, бо ядро NT 6 було дійсно новим. В результаті на момент виходу системи не було такої прошарку користувачів, яким Vista дійсно була потрібна, тому систему можна вважати невдалою.
Але не будемо тільки про погане — в Vista вперше з’явилося багато, що ми використовуємо постійно. Наприклад, це режим гібернації, миттєвий пошук по системі, UAC (контроль облікових записів), підтримка файлової системи exFAT. Так само додався Захисник Windows, шифрування диска Bitlocker, технологія ReadyBoost (використання зовнішніх USB-носіїв для свапа), ну і зрозуміло Windows Shell — новий інтерфейс Windows, який без особливих серйозних змін перекочував і в Windows 7.
У підсумку до 2009 року, на момент виходу Windows 7, більшість користувачів продовжували сидіти на Windows XP. Так, за 3 роки Vista більш-менш привели в порядок, і під неї стали писати драйвера і софт, але все ж проблеми з сумісністю були, і багатьох це відштовхувало від установки Vista як основної системи. Ну а про сучасні ОС (Windows 7, 8, 8.1 і 10) ми поговоримо в заключній частині циклу статей про історію Windows.
Закінчив магістратуру КПІ за спеціальністю “Інженерія програмного забезпечення.”
Захистив кандидатську за темою: “Проектування дидактичної системи інноваційної підготовки фахівців в області програмної інженерії”.
Працюю і пишу на теми, пов’язані з програмуванням, влаштуванням комп’ютерів і комп’ютерних систем.
