Past Cure: Огляд

Актуально для платформи: PC

Past Cure я особисто чекав. Ще до виходу гра отримала безліч номінацій і премій, в тому числі на gamescom, розробники говорили про те, як їх надихали фільм Крістофера Нолана (Christopher Nolan) «Початок» і екшн Quantum Break. А судячи з опису, нас чекала чи не нова Max Payne — бойовик від третьої особи, уповільнення часу, похмура історія, головний герой, періодично бігає за власним підсвідомості і заедающий біль різнокольоровими пігулками, фатальна красуня, яка прийшла нас то вбити, то врятувати… Їй-богу, краще б вбила, причому вже на самому початку!

У навчанні телекінез використовується чи не частіше, ніж у самій грі.

Сон розуму

Ні, формально практично всі свої обіцянки автори виконали. Історія тут дійсно похмура і інтригуюча — місцями навіть більш ніж. Ми граємо за чоловіка на ім’я Ян, над яким начебто проводилися якісь експерименти. Завдяки їм він отримав деякі надприродні здібності, але розплатою за них стали постійні кошмари та галюцинації.

Але хто він такий, що це були за експерименти, хто їх проводив, і навіщо, що взагалі відбувається, — цього ми не розуміємо ні на початку проходження, ні в фіналі. Тільки з опису на сайті та на сторінці в Steam можна дізнатися, що Іен — колишній елітний спецназівець, якого викрали якісь бородаті слов’яни і кілька років тримали у в’язниці-лабораторії десь у Східній Європі. Тепер він живе в квартирі брата і жадає помсти.

Така завіса загадковості і таємниці хороша в іграх від Хідео Кодзими (Hideo Kojima), але це явно не той рівень, тому після титрів не дуже-то хочеться гадати і будувати припущення, що це було, хто ця дівчина Софія, що приховує брат і чому нас всю дорогу переслідує якийсь лисий, бородатий дядько. А хочеться видалити і забути, як страшний сон, в який періодично провалюється Іен.

Взагалі, складається враження, що автори банально перемудрили, нагнітаючи інтригу заради інтриги, а фінал і зовсім злили — надто вже він вийшов безглуздим, зім’ятим і явно націлений на те, щоб викликати у нас бажання чекати і купувати продовження.

Місцевий віртуальний оператор вміє брати ефектні ракурси.

Убий його повільно

Я б, може, і чекав потенційного продовження, але боюся, що при такій якості виконання ігрового процесу другого шансу у розробників вже не буде — банально не вистачить грошей. Все начебто з обіцяного теж на місці — і стрільба, рукопашний бій, і стелс, і паранормальні здібності з загадками, і елементи хоррору. Але от як це реалізовано…

В реальному світі Іен в основному відсиджується за дбайливо розставлені укриттями, розстрілюючи тупуватих, але влучних ворогів в режимі уповільнення часу — це одна з двох його спецспособностей. При цьому ніяких красивих акробатичних стрибків у «слоу-мо» і лавірування між повільно летять кулями, як це було в Max Payne, немає: банально сповільнюємо час, висовуємося і акуратно цілимось ворога в голову.

Інше вміння протагоніста, телекінез, дозволяє дистанційно відключати камери стеження. Це важливо тому, що часто від нас в наказовому порядку вимагають не потрапляти нікому на очі. Та й в будь-якому випадку краще намагатися прокрастися мимо, вивчаючи маршрути охоронців і тихо вбиваючи їх по-одному, ніж брати участь у місцевому тирі з-за укриттів, — він більше дратує, ніж захоплює. Вороги, повторю, тупі, укриття розставлені безхитрісно, а в нашому арсеналі всього чотири види зброї — в загальному, все в кращих традиціях середньостатистичних сумовитих бойовиків з середини нульових.

Особливо дратує, коли хтось біжить на нас врукопашну. По-перше, дико, що елітного бійця, озброєного «вогнепал», кошмарами і телекінезом, хтось взагалі намагається забити кулаками. По-друге, під час таких бійок Іен змушений вставати з-за укриттів, що робить його відмінною мішенню для підозріло влучних стрільців. Найчастіше в Past Cure я гинув саме з-за цього. Враховуючи, що «чекпоінти» тут деколи розставлені на великій відстані один від одного, можете уявити, як це бісить.

Уповільнення і телекінез витрачають ментальну енергію, яка поповнюється синіми таблетками.

Проблиски світла

І добре б, якщо б ці рівні були якимись цікавими і грамотно вибудованими. Так ні, майже всі зроблені методом «копіпаста». Пробігти чотири абсолютно ідентичних поверху на підземній парковці, півгодини поспіль крастися за однаковими диванами і тумбами, за які вороги ніколи, звичайно, не здогадаються заглянути? Однак.

Трохи краще справи йдуть в ілюзорному світі кошмарів і снів, в який частенько заносить головного героя. Там починається досить напружений хоррор, змушує під страшні звуки нервово відстрілювати ходячих манекенів, що вбиває з одного удару, або ж прокрастися повз них, коли в Ієна відбирають зброю.

Крім того, в кошмарах трапляються справді цікаві загадки, що представляють собою щось менш тривіальне, ніж просто пошук кодів до сейфів, як це відбувається в реальному світі. Наприклад, потрібно вирішити, кого з манекенів випустити з камери, щоб він не вбив героя, а, навпаки, допоміг пройти далі.

Втім, таких ситуацій не так багато, як хотілося б, і виправити загальне враження від гри вони не в силах. Та й в цілому хоррор-складову можна було працювати набагато краще, якщо б автори зосередилися саме на ній, а не городили однакові рівні на парковках з відстрілом вибігали з усіх щілин комп’ютерних болванчиків.

Телекінез використовується рідко, битви з «босами» (яких рівно два на всю гру) виглядають примітивно. Єдине, що дійсно радує, — непогана картинка і добре поставлені ролики. Але і там краще не вглядивайтесь в обличчя персонажів — їх анімація часом відлякує сильніше, ніж будь-які кошмари Іена…

Без QTE, звичайно, теж не обійшлося…

***

Головна проблема Past Cure — нічим толком не підкріплених амбіцій її авторів. Спочатку вони мітили мало не в вищу лігу і заламали досить високу ціну за свій продукт. А в підсумку вдарили на копійку. От якщо б спочатку гра сприймалася як типове інді, темна конячка, вискочила з надр Steam, то й ставлення до неї, можливо, було б інше. Тим більше, що потенціал і почуття стилю у розробників все-таки є. Хочеться вірити, що вони його реалізують у наступних проектах.

Плюси: різноманітність ігрових механік; напружені хоррор-сцени; зустрічаються цікаві загадки; місцями симпатична картинка; атмосферна музика.

Мінуси: мутний сюжет; погана реалізація ігрового процесу; небагатий арсенал зброї і спецспособностей; примітивний дизайн рівнів; абсолютно зайві і непотрібні рукопашні сутички; жахлива лицьова анімація.