Raiders of the Broken Planet огляд гри

Raiders of the Broken Planet — кооперативний бойовик, розрахований на спільне проходження командою з чотирьох осіб. А ще тут є режим PvP, модель розповсюдження шляхом продажу епізодів-кампаній, набори «скінів» для персонажів і вельми цікаві дизайн і сеттінг. Достатньо для того, щоб «вистрілити»?

«Люди гинуть за метал»

Все в цьому світі обертається навколо рідкісного речовини, джерела загадкової енергії, що дозволяє не тільки подорожувати між зірок, але і наділяє тих істот, хто його приймає, підвищеними фізичними і психічними можливостями. Речовина це зустрічається тільки на одній планеті у всій відомої всесвіту, і його видобуток важка і далеко не безпечна. Ні-ні, це не переказ «Дюни» Френка Герберта (Frank Herbert) про спайс — це зав’язка досить заплутаного сюжету RotBP.

Алеф, то найбагатше енергією речовина, був доступний лише на одній планеті, що знаходиться у чверті сотень світлових років від Землі. Місцеві жителі (схожі на нас з вами, але все-таки відрізняються від звичайних людей) витягували алеф із земних надр, з роками все збільшуючи і збільшуючи темпи видобутку, що врешті-решт призвело до масштабної катастрофи, в результаті якої загинуло безліч мешканців планети, а сама вона наполовину зруйнувалася. Усвідомивши, що накоїли, колишні ненаситні шахтарі стали більш розсудливими і припинили розробку залишилися родовищ, спрямувавши всі сили (і залишки алефа) на тихе і мирне саморозвиток. Нечисленних противників такого ходу подій вигнали з планети.

Ізгої, втім, сумували недовго і зайнялися своїми темними справами, в результаті чого, за задумом авторів сюжету, і виникло наше улюблене людство на планеті Земля. Через багато років саме люди, дізнавшись про могутність, яке може дати алеф, вирішили захопити Зруйновану планету. А наше завдання — в ролі найманців їм протистояти.

Насправді, сюжет, а точніше, світ і сеттінг RotBP, — одна з найсильніших сторін ігри. Перед нами не що стали вже стандартом для фантастики «хороші» земляни і «нехороші» прибульці і навіть не бідні інопланетяни і злобні люди. Тут все куди заплутаніше — одних фракцій тут чотири штуки, кожна зі своєю історією і зі своїми персонажами.

Оригінальний графічний стиль всю цю неординарність тільки зайвий раз підкреслює. Персонажі чудово розкриваються навіть в тутешніх невеликих діалогах, і кожен з них являє собою досить яскраву особистість. Локації теж вийшли досить цікавинками — в грі явно є чим помилуватися. Ну і окреме спасибі за одного з другорядних персонажів — пілот шатла, який дуже цікаво і оригінально підводить підсумки кожної місії.

Спина до спини

Як вже було сказано, Raiders of the Broken Planet — це кооперативний бойовик. Можна виконувати завдання і поодинці, без підключення до інших гравців, але заняття це досить нудне, і рекомендувати його можна лише у виняткових випадках (які, втім, не змусять себе довго чекати — про це трохи нижче). Вибираємо доступне завдання і чекаємо, коли сервер знайде ще трьох соратників. Часом до цієї четвірки приєднується ще одна людина — на цей раз вже в ролі небезпечного ворога. Коли команда зібрана, кожен вибирає собі наймита (двох або більше однакових брати не можна, тому варто поквапитися, якщо хочете якогось конкретного бійця). Невеликий ролик, який роз’яснює, кого і за що треба в цей раз вбити або врятувати, — і вперед, воювати за праве діло.

Варто визнати, що у місіях розробники намагалися дотримуватися різноманітність цілей і завдань. Ні, у всіх без винятку випадках доводиться битися з натовпами ворогів, які отримують постійні підкріплення, але для успіху необхідно виконати певні дії — запустити механізм, знищити певний об’єкт, знайти і супроводити до потрібної точки союзника… Помітно, що багато новачків забуваються і намагаються просто перебити всіх супротивників, хоча справа це марне — «респаун» у них нескінченний.

Сам бій являє собою типовий командний шутер з чітким поділом на ролі в команді — снайпер, «танк», боєць підтримки, любитель сутички лицем до лиця і так далі. Тим не менш особливої різноманітності в цих ролях чекати поки не варто — доступних найманців на даний момент менше половини від обіцяних шістнадцяти. Кожен по-своєму унікальний, у кожного не тільки своя історія і свій характер, але і свій стиль гри.

Крім стрільби частенько доведеться використовувати прийоми ближнього бою. По-перше, іноді по-іншому просто ніяк — багато противників, і, коли вони підбираються зовсім близько, стріляти просто ніколи. По-друге, перемога в рукопашній сутичці дає настільки необхідні боєприпаси, а якщо вдасться вбити елітного ворога, то і алеф. Останній, у свою чергу, буває потрібен для успішного виконання завдання (наприклад, з його допомогою активуються потрібні об’єкти або механізми) і дає додатковий ефект навичкам персонажа.

Вміння кожного унікальні — Ликус ставить силовий щит прямо перед собою, а Харек вміє на короткий час переміщуватися у будь-яке місце локації, щоб звідти нести смерть своєї снайперською гвинтівкою. Зброя, а також пасивні навички можна «кастомизувати» — для цього використовуються одержувані за підсумками кожної місії нагороди (гроші і креслення). Втім, тут поки все більш ніж бідно: три доступних «стовбура», невеликий набір карток для навичок, кілька «скінів» для персонажів — і тільки.

Крім командного та одиночного режимів існує і третій — гра за антагоніста. Все те ж саме, тільки тепер до натовпу безмозких роботів-супротивників приєднується звичайний гравець. Для команди складність проходження підвищується в рази, а ось ворог-одинак при належному умінні може отримати досить забавний досвід — особливо якщо не бігти стрімголов на смерть. Самий смак — це, звичайно, снайпер Харек: що може бути веселіше, ніж, вибравши зручну позицію, відправляти ворожу команду на «респаун» раз за разом, поки в них не закінчаться спроби?

Не має значення, чи вдалося вам здобути перемогу або довелося здатися, — у будь-якому випадку по закінченні раунду всім учасникам нараховуються очки (а ще іноді випадає креслення зброї). Далі все йде по накатаній — витратили зароблене і починаєте наступне завдання. Повторювати, поки не набридне. Набридає, на жаль, дуже швидко.

Помилка в розрахунках

Начебто все на місці: оригінальний сюжет, відмінний дизайн, орієнтація на кооператив (в гарній компанії, як відомо, часом можна весело проводити час і за грою у відвертий шлак), але популярність і показники онлайну як коливалися десь біля позначки з півтисячі людей, так там і залишаються. І це при упорі на мультіплеєр та безкоштовному пролозі, нагадаю!

У чому ж справа? А справа в абсолютно банальних прорахунки гейм-дизайну. Самий головний і ключовий — це відмова від процедурної генерації контенту. Зовсім маленьких локацій і невеликого набору доступних на даний момент місій зникає якась виразна мотивація ці завдання проходити раз за разом. Модель поширення гри, якщо хто забув, — з допомогою окремо продаються голів. Перша місія, пролог, безкоштовна для всіх бажаючих, а от наступні епізоди вже доведеться купувати. На даний момент доступна перша кампанія — «Інопланетні міфи». Завершити її можна за лічені години. Що робити далі? Раз за разом перепроходити одні і ті ж місії, виконуючи точно такі ж дії, як і раніше, тільки для того, щоб накопичити побільше очок і грошей? Нудно. Незважаючи на всі свої достоїнства, геймплей тут далеко не межа мрій любителя кооперативних бойовиків.

Ах так, є ще режим антагоніста, в якому можна дійсно весело провести час, але і він набридне дуже швидко — місії-то все ті ж. До того ж мала популярність гри позначається на тривалості підбору команди: поки наберуться п’ятеро охочих, може пройти до півгодини — і це через пару днів після релізу! «Сінглплеєр»? Більш сумне заняття складно собі уявити, до всього іншого, окремі місії дуже важко пройти одному — вузька спеціалізація персонажів дає про себе знати.

***
Положення можна було б врятувати зміною курсу в бік процедурної генерації для створення унікального геймплея на кожній місії, або випуском гри цілком, без дроблення на епізоди, або переходом на f2p-систему — а ще краще використовувати всі ці способи разом. Тоді у RotBP були б усі шанси стати відмінним прикладом того, як треба робити кооперативні шутери. Але, як бачимо, не доля — судячи з усього, MercurySteam порахувала другорядним завданням роботу над основами геймплея і різноманітністю контенту. Подвійно прикро, що сам по собі ігровий процес вийшов цілком захоплюючим, в міру складним і цікавим, але відсутність хоч якогось різноманіття не залишає Raiders of the Broken Planet жодних шансів.

Плюси: дизайн і стиль; цікаві персонажі; режим «Антагоніст».

Мінуси: одноманітність; довгий підбір гравців; гранично малу кількість контенту.