Planet of the Apes: Last Frontier: Огляд

0
372
Planet of the Apes: Last Frontier: Огляд

Актуально для платформи: PS4

Поки одні розробники намагаються винаходити щось нове та додавати якомога більше ігрових механік, інші прагнуть до мінімалізму і придумують подібності інтерактивних фільмів. В цьому жанрі вже виступали Telltale Games, творці Until Dawn і відомий Девід Кейдж (David Cage), а тепер до них приєдналися і автори Planet of the Apes: Last Frontier. Перераховані вище проекти вони називали джерелами натхнення, але куди більше «Планета мавп» схожа на FMV-ігри, де весь геймплей полягає в прийнятті рішень.

Проти еволюції

Події Last Frontier розгортаються між фільмами «Планета мавп: Революція» і «Планета мавп: Війна». Ідея проста: є група людей, є плем’я мавп, один про одного вони не знають, але дуже скоро їм доведеться зіткнутися. Головних героїв, відповідно, два: жінка на ім’я Джесс, що втратила чоловіка і залишилася самотньою матір’ю, і мавпа Брін, яка відправляється шукати їжу разом з «колегами»-приматами. Персонажі з’являються у всесвіті Planet of the Apes вперше і не будуть знайомі кіноглядачам, тому зовсім не важливо, чи ви бачили трилогію.

Розробники постаралися приділити достатньо уваги обом сторонам конфлікту — варто провести кілька хвилин з Джесс, як незабаром перемикаєшся на Бріна, і навпаки. Однак ігровий процес, якщо його можна так назвати, однаковий незалежно від героя. Сидиш, дивишся фільм, як раптом тебе просять вибрати один з двох варіантів. Вибираєш і дивишся далі, поки не настане пора наступного рішення.

У деяких епізодах геймплей злегка змінюється — замість спрямування стіка в потрібну сторону гравцеві треба натискати (або не натискати) Х для виконання якихось дій. Наприклад, якщо персонаж тримає в руках гвинтівку і в кого-то цілиться, натискання призведе до пострілу, а бездіяльність змусить героя нічого не робити. Різниця між цими епізодами і діалогами полягає лише в тому, що під час бесід на таймер можна взагалі не звертати уваги — навіть якщо час закінчиться, вибір дозволяють робити нескінченно довго. А ось з натисканнями кнопки Х доведеться бути спритнішим.

І для гри, яка повністю будується на що йдуть один за одним рішеннях, Last Frontier виявляється далеко не ідеальною. Справа в тому, що більше половини ситуацій вибудовано навколо конфлікту двох людей або двох мавп. Один персонаж хоче піти наліво, інший доводить, що краще направо, і гравець вибирає, на чию сторону встати. Це не викликає роздратування перші п’ять разів, але, коли таке відбувається кожні три хвилини, сценарій починає давати слабину.

Інша проблема пов’язана з тим, що в цій пригоді практично немає важких рішень. За великим рахунком гравцеві достатньо відразу визначитися з характерами персонажів. Буде Джесс злісної тіткою, яка бажає вбивати всіх мавп, або віддасть перевагу вирішувати проблеми мирно? Чи стане Брін добряком або при першій можливості заподіє шкоду людям? Як тільки знаходиш відповіді на ці питання, над тим, в яку сторону рухати стік і коли варто натискати Х, взагалі не замислюєшся.

Planet of the Apes: Last Frontier огляд гри

Дорогий квиток в кіно

У Life is Strange, в першому сезоні The Walking Dead, так і в багатьох інших подібних іграх, неодмінно виникали ситуації, коли над екраном вибору реплік я сидів за кілька хвилин. Обмірковував, зважував, шкодував про рішення після натискання однієї з кнопок, співпереживав героям. Тут до персонажів теж трохи привязиваешься, але це пов’язано з основною сюжетною лінією, а не з діями гравця. Той просто час від часу ліниво рухає стік, і дуже скоро цей геймплейний елемент починає більше заважати, ніж занурювати в атмосферу.

Та й відчуття того, що рішення хоч якось впливають на сюжет, з’являється лише у другій половині Last Frontier. До цього і нудна історія, і персонажів сценаристи занадто довго намагаються розкрити, і переломних ситуацій дуже мало. Зате в останніх главах і видовищні сцени, і відмінна акторська гра, і пара моментів, в яких було б цікаво дізнатися, який буде результат при виборі різних реплік. Але з’ясувати це вдасться лише при повному проходженні гри з самого початку, так як додавати перемикання між главами творці не стали. І перепроходити це навряд чи комусь захочеться — пригода і так вийшло довше середньостатистичного фільму (близько трьох годин), тому дивитися одне і те ж заради фінальної половини немає бажання.

Можливо, така претензія виникне лише у грають поодинці, а в компанії друзів мало кому прийде в голову перегравати окремі епізоди. Last Frontier підтримує PlayLink — можна зібратися з друзями за одним телевізором, завантажити на їх смартфони додаток і голосувати за ті чи інші дії по ходу перегляду. Це не самий поганий проект для такого роду розваги, але проблеми залишаються колишніми — затягнута перша половина і майже повна відсутність цікавих рішень навряд чи допоможуть утримати за екраном всіх учасників.

З технічної точки зору у гри теж є недоліки. Хоч це і інтерактивний фільм, ролики не записані заздалегідь, а відтворюються на движку. І майже в кожній сцені то текстури повільно прогружаются, то об’єкти один за одним виникають, коли камера від’їжджає дуже далеко. З-за цього руйнується атмосфера — постійно нагадуєш собі про те, що це гра. Завантажень тут немає, але періодично з’являється чорний екран з назвою нової глави, що теж виглядає дивно і недоречно. Та й, якщо гра вже чітко поділено на глави, чому після проходження не можна їх вибирати?

Найбільше уваги автори приділили анімації персонажів — все-таки вона створювалася за участю студії Imaginarium Енді Серкіса (Andy Serkis). Мавпи виглядають і рухаються приголомшливо — на їх мордах видно весь спектр емоцій, примати вийшли максимально правдоподібними і схожі на родичів з фільмів. А ось людей (особливо головну героїню) зробили надто реалістичними — до такої міри, що їх зовнішній вигляд іноді викликає відторгнення. З-за цього виникає дивна ситуація, коли більше співпереживаєш мавпам тільки через їх більш переконливою міміки. Зате озвучили людей актори постаралися — згадати хоч когось, хто звучав непереконливо, не так вже просто.

Planet of the Apes: Last Frontier огляд гри
Шкода, що така відмінна графіка зіпсована багами текстур.

***
Last Frontier схожа на спробу розробників промацати грунт — поглянути на реакцію аудиторії, випробувати якісь технології, протестувати можливості різних платформ (гра поки доступна лише на PS4, але скоро з’явиться і на PC з Xbox One). Сценарій напевно не викликав невдоволення в кінотеатрі, але під формат відеоігри підігнати його вийшло не дуже добре. Потрібно більше непростих рішень, значно більше розвилок і безліч кінцівок, щоб в існуванні такого проекту був хоч якийсь сенс. А поки цього немає і управляти персонажем не можна, гравець так і залишиться спостерігачем, якого чомусь постійно відволікають і змушують рухати стік в різні сторони.

Плюси: чудова лицьова анімація, особливо у мавп; актори відмінно озвучили героїв; захоплююча друга половина сюжету.

Мінуси: нудне початок; немає відчуття, що прийняті рішення на щось сильно впливають; ситуації, коли довго вибираєш відповідь з-за прив’язаності до героїв, відсутні; любителям звичайних відеоігор робити тут нічого; графічні баги.

Оцініть статтю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here