Sudden Strike 4 – огляд гри

Всі ми знаємо ігри, дали початок цілим жанрами. Sudden Strike (у нас більше відома під звичною назвою «Протистояння») — один з таких прикладів. Саме під впливом цієї серії створювалися чи не всі військові стратегії нульових, у тому числі і знаменитий «Бліцкриг». Незважаючи на солідний вік, дідусь живий і понині — для Sudden Strike 2 досі випускають моди, користуються великою популярністю серед фанатів стратегії.

Третя частина не змогла повернути серії колишню славу і залишилася, загалом-то, непоміченою як серед шанувальників «Протистояння», так і серед тих, хто вирішив познайомитися з жанром. Цього року — нова спроба, Sudden Strike 4.

«Слухай бойове завдання!»

Основна ідея подібних стратегій проста і витончена. Під командуванням знаходиться певний набір військ — піхота, танки, артилерія, підтримка з повітря, трохи вузькоспеціалізованих «юнітів» начебто снайперів або саперів. Цілі можуть бути найрізноманітніші — від ешелонованої оборони до рейдів в тилу ворога, але все-таки в центрі уваги стратегій типу Sudden Strike завжди був загальновійськовий бій.

Гравця ніхто не водив за руку: ось тобі підлеглі, короткий бойовий наказ — виконуй! Як саме буде йти до перемоги новоявлений полководець — не важливо, тут вже в кого наскільки вистачало фантазії. Вивірений баланс між реалізмом варґеймів і спрощеннями стандартних RTS дозволяв відчувати себе справжнім полководцем без особливої напруги — гра залишалася грою. Тут не знайти десятків параметрів у кожного «юніта» і суворого дотримання ТТХ техніки, але немає і чи не миттєвого (в масштабах місії) будівництва баз і з’являються в казармах солдатів в обмін на гроші і ресурси. Гідна графіка і масштабність теж відігравали важливу роль — кожен солдатик і кожен танчик був окремою моделлю, а в боях брали участь чи не цілі полки ( Sudden Strike 2 на одній карті могло бути до двох тисяч бойових одиниць).

На перший погляд четверта частина багато в чому намагається бути схожою саме на перші проекти цієї серії. У всякому разі, такий її чекали і такий її хотіли побачити. Три кампанії — Вісь, Союзники СРСР; чіткі і однозначні завдання — втримати, атакувати, захопити; мінімум умовностей начебто покупки підлеглих за очки в «синглі», ніж нас розпестили мультіплєєрниє стратегії. У SS4, до речі, наголос саме на одиночне проходження — як і прийнято в жанрі. Все як раніше? На жаль, немає.

«Зерг-раш» — наше все

Зрозуміло, що перевидавати стару гру в новій обгортці — ідея як мінімум сумнівна. За подібну боязнь змін розробників завжди любили трохи сварити. Але тут саме той випадок, коли успіх могло принести дбайливе копіювання оригіналу з урахуванням сучасних технологій. Замість цього Kite Games вирішила даремно в даній ситуації перекроїти перевірену часом формулу.

Sudden Strike 4 огляд гри
«Льодове побоїще». Місія не являє собою нічого складного, головне — наробити побільше дірок в льоду, адже ШІ обходити ополонки не навчений.

Таке відчуття, що працівники студії незнайомі з першими частинами серії. Деякі елементи додані ніби заради того, щоб голосно заявити про них в анонсах, а от чи буде від них толк на практиці — ніхто не замислювався. Інша, навпаки, викинули, не помітивши дуже важливі речі.

Наприклад, система командувачів. Цілком у дусі сучасних ігор: перед місією можна вибрати одного з трьох генералів, кожен з яких дає певні бонуси військам. Піхотна доктрина посилює звичайних солдатів, бронетанкова — бойові машини, а доктрина підтримки дозволяє перемагати за рахунок прискореного ремонту або перезарядки. У кожній гілці є декілька умінь, які і відповідають за подібні бонуси. Вони доступні не одразу — перемога в місії дає від однієї до трьох зірок, а ті витрачаються на відкриття цих умінь.

Начебто все логічно — з’являється варіативність, можна використовувати різні тактики, проходити місії по-різному, в кінці кінців. Але не в цей раз — така система відмінно підходить для мультиплеєра, де гравець знає свої сили або самостійно визначає набір військ. А тут ми навіть не в курсі, хто саме буде під нашим командуванням в прийдешньому бою! Вибираєш посилення танків, а в наступної місії доводиться воювати тільки піхотою — або навпаки.

Насправді, чим далі, тим більше подібних непотрібних недогризків помічаєш. Динаміт, який ніде застосувати, обмежені боєприпаси і пальне техніки, які навряд чи встигнуть закінчитися до кінця місії, всякі непотрібні дрібниці, на зразок можливості відкрити командирський люк або посадити піхоту на броню… Навіщо, якщо для кращого огляду простіше тримати піхотинця поруч з танком, а солдати рухаються майже з тією ж швидкістю, що і техніка? Доходить до смішного — наприклад, міни простіше розстрілювати, ніж викликати саперів.

Пройшовши кілька місій, розумієш, що проблема набагато ширше. Я чесно намагався діяти як в старі добрі часи — пробував зламувати ворожу оборону комбінованим вогнем артилерії і авіації з подальшою атакою піхоти за підтримки танків, мінував можливі шляхи ворожого наступу, берег людей і техніку… І начебто все виходило, однак відчуття того, що щось тут не так, не зникало.

Sudden Strike 4 огляд гри
Зверніть увагу на кількість «одиниць» — вражає, чи не правда? А адже це битва за Сталінград.

Нарешті, я зрозумів. Заради експерименту вирішив діяти класичним чином — виділяв всі наявні під командуванням сили і давав команду атакувати зазначену у брифінгу точку. І воно спрацювало! Неорганізована юрба солдатів упереміш з бронетехнікою повільно, але вірно перемелювала противника з мінімальними втратами.

До чого ці хитромудрі комбінації родів військ, розвідка і тому подібні хитрощі, якщо у нас чудово працює цей перевірений часом примітивний прийом? Хіба що серед французьких бокажей таким чином перемогти не вийде — занадто вузькі коридори з кущів виходять. А ось більшість інших місій на ура проходяться саме так.

Хорошого мало

І це далеко не все, що нам приготували розробники: далекобійна артилерія з радіусом дії трохи більше ігрового екрана, неймовірно убога реалізація безпосередньо бою — перед нами всіма улюблена (насправді немає) його версія, коли вороги стоять у повний зріст один навпроти одного і довго перестрілюються, поки хтось не переможе. Жодного маневру, ніяких спроб використовуватися укриття. Причому перебувають трохи віддалік «юніти» не звертають абсолютно ніякої уваги на гинуть в парі метрів товаришів — їх це поки не стосується. Добре ще, що при обстрілі солдати можуть самостійно залягти, не чекаючи команди гравця.

Sudden Strike 4 огляд гри
А тут сценаристи спробували зобразити драму — як не старайся, місія закінчується здачею в полон небагатьох уцілілих солдатів. Вийшло так собі.

Нарешті, найприкріше — це мізерний масштаб дій. Забудьте про масові побоїща — долі світу і результат війни вирішуються на рівні пари взводів і трьох-чотирьох танків! Ні, іноді під нашим командуванням можуть бути і більш значні сили (як в місії «Курська дуга»), але видають їх дозовано і потроху протягом усієї битви. Не вийде влаштувати ні велика танкова битва, ні артпідготовку з десятків «стволів»: сама серйозна сила — парочка «Катюш» максимум. Так і ті стріляють на мізерну дистанцію скромненькими залпами по кілька ракет, а не могутнім ураганним вогнем. Карти — розміром з наперсток, свої стратегічні задуми реалізувати на них не вийде. Іноді рівень являє собою величезну арену, вільну для дій, а звивистий коридор з чітко заданим маршрутом просування. Ніби у нас не стратегія, а партійна RPG — дарма що «партія» трохи більше звичних шести персонажів.

А адже приналежність до серії зобов’язує дотримуватися того самого значного розмаху, коли в бою сходяться сотні і сотні солдатів, а рахунок знищеної техніки йде на десятки. Не подужали з-за технічних обмежень? Не вірю — навіть з таким рівнем графіки це давно вже перестало бути проблемою. Добре, припустимо, перед нами більше тактична стратегія рівня «В тилу ворога» — але ігрова механіка-то до неї явно не підходить!

Якщо сильно покопатися, то можна, звичайно, виявити і якісь приємні моменти. Гідна, особливо в динаміці, картинка або цікаві знахідки зразок руйнується оточення і системи укриттів. Є режим «Випробування» з особливими умовами для кожної місії — відсутністю авіапідтримки або посиленими «юнітами» супротивника. Але на одному графіку в стратегії далеко не виїдеш, а ламається від вибухів лід озера і руйнуються будівлі — теж мала втіха.

Sudden Strike 4 огляд гри
Серед французьких живоплотів доводиться викручуватись, щоб уникнути великих втрат. Втім, на стратегію це мало схоже — занадто багато мікроконтролю.

Звичайно, можна тішити себе надіями на моди і розробників, які раптом згадають, що треба робити гру, а не звалювати в купу розрізнені геймплейні концепції (адже патчат ту ж No man’s Sky досі!). Але якщо поглянути правді в очі, то в поточному вигляді Sudden Strike 4 — це повний провал.

Враховуючи настільки ж «вдалий» старт Blitzkrieg 3, відродження жанру в черговий раз відкладається, і напевно, до тих пір, поки за справу не візьметься той, хто не побоїться створити банальний рімейк ранніх ігор серії.

Плюси: симпатична графіка.

Мінуси: безліч непотрібних «фіч»; малий масштаб того, що відбувається.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *